Творчість Володимира Івасюка в контексті національно-патріотичної кризи періоду пізнього соціалізму

Анотація

Стаття присвячена ґрунтовному аналізу творчості Володимира Івасюка в контексті національно-патріотичної кризи, що мала місце в Україні в період пізнього соціалізму, коли на тлі тоталітарного режиму відбувалася активна боротьба за збереження національної ідентичності та культурної автономії. Автор досліджує, як музична спадщина Івасюка, зокрема його пісні, функціонувала як потужний емоційний та символічний ресурс для формування національної свідомості, що стала основою культурного опору режиму. Творчість Івасюка, в умовах жорсткого політичного контролю, постала як чинник, який не тільки відображав соціокультурну реальність, але й став важливим елементом спротиву, що виступав проти прагнень радянської влади до національної асиміляції та культурної уніфікації. Пісні Володимира Івасюка, що отримали широке визнання в умовах радянської влади, водночас виконували функцію своєрідного протесту проти ідеологічного монополізму та культурної гегемонії, сприяючи формуванню національної самосвідомості ідентичності. Вивчення цієї творчості дозволяє розглянути національний патос, закладений у музиці, як важливий елемент культурного спротиву, здатний трансформувати суспільні настрої і впливати на зміни в національній політиці. Стаття також аналізує соціокультурний контекст радянської доби, зокрема механізми ідеологічного тиску та культурної цензури, які обмежували можливості вільного вираження національних почуттів. Івасюк у своїй творчості, нехтуючи цензурними обмеженнями, вдало поєднував народні мотиви з елементами сучасної естрадної музики, що дозволило йому створити цілий пласт музичних творів, здатних надати новий сенс національним ідеям та забезпечити значну роль у національному відродженні в умовах національної кризи.Таким чином, у статті висвітлюється роль Володимира Івасюка не лише як видатного митця, а й як важливої фігури, що суттєво вплинула на формування нової національної самосвідомості. Його творчість виявилася важливим чинником у процесах національного відродження та здобуття незалежності, що набули особливої актуальності в кінці 1980-х — на початку 1990-х років.