Організація безбар’єрного інклюзивного туризму в громаді органами місцевого самоврядування

Анотація

Статтю присвячено проблемі організації безбар’єрного інклюзивного туризму органами місцевого самоврядування під час воєнних та післявоєнних дій. Описуються рекомендації для вдалого створення безбар’єрности в громадах, що також може бути засобом для відволікання від постійних обстрілів під час війни.

Стаття починається з діагностики кількості людей з інвалідністю у країні та аналізу джерел, до яких увійшли розробки проєкту Першої Леді щодо безбар’єрності. Описано витрати за зруйновані об’єкти інфраструктури,що були спричинені воєнними діями. Завдяки вивченим джерелам було розписано поняття «безбар’єрність».  Обґрунтовано поняття доступного простору та універсального дизайну, також наведено приклади, що відрізняють ці два поняття. Проаналізовано принципи, які бажані для організації безбар’єрності в громаді. Після розуміння організації доступності випливає інклюзивний туризм, як можливість для розвитку туристичної складової громади та для збільшення привабливості.  Обґрунтовано термін «інклюзивний туризм» і його основні фактори, а також відмінності, що відокремлюють даний вид туризму. Описано негативні риси організації інклюзивного туризму. Наведено приклади реалізації планів щодо безбар’єрності в різних сферах роботи органів місцевого самоврядування, у які входить безпека, технічне та архітектурне облаштування, обговорення інклюзивного туризму разом з представниками, що мають інвалідність, рекламні поширення, можливість рентабельності. Також виділено момент щодо потреби в навчанні та підвищенні кваліфікації працівників у сфері безбар’єрності. Прописано, що державі необхідно змінити підхід до роботи з людьми з інвалідністю. Під кінець визначено, що організація безбар’єрного інклюзивного туризму неможлива без залучення різних спеціалістів, тому потребує лише комплексного втручання.