Динамічна семіотика поліфактурності у творах для фортепіано Мирослава Скорика
DOI:
https://doi.org/10.34079/2226-2849-2025-15-29-89-104Ключові слова:
поліфактурність, композиційні й стильові особливості, семіотизація, способи інтерпретації музичних рис-ознак, твори для фортепіано Мирослава Скорика, polytexture, compositional and stylistic features, semiotization, ways of interpreting musical characteristics, works for piano by Myroslav SkorykАнотація
У статті розглядається багатовимірність фактурних прийомів, використаних в фортепіанних опусах українським композитором М. Скориком, а саме комплекс ритмічно-фактурних, динаміко-фактурних, інтонаційно-фактурних, тембрально-фактурних, агогічно-фактурних, артикуляційно-фактурних, пластично-фактурних рис-ознак, які формують його стильову манеру, його творче амплуа, власне – єдність образу/означення і поняття/означуваного. Виконавський стиль для композитора/музиканта завжди виступає цілісною системою естетичних принципів (етико-естетичних концепцій) та засобів виразності, характерних для індивідуальної артистичної манери або для конкретної художньої епохи (див. Чинаев, В., 1995). Тому розгляд фортепіанної композиторської творчості М. Скорика був би фрагментарним з одного боку – без звернення до мистецької аури-реальності, безпосереднього «простору для думок»/lived space (до певних, іманентно притаманних композиторові, «образно-тематичних й жанрово-стильових акцентів» за К. Іваховою (Івахова, К., 2013, с. 279), а з іншого – без його нерозривного зв’язку із універсальною еволюцією культури. Адже на зміну чіткості форми проєкту модернізму приходить анархійний простір (антиформа) постмодернізму, з його на перший погляд випадковістю/алеаторикою суміші музичного матеріалу, насправді ж «ігровим полем» можливостей для виняткових мистецьких дій (полем «мовної дисперсії»).
