Журнал «Сучасність» у культурному ландшафті України
DOI:
https://doi.org/10.34079/2518-1343-2025-15-30-71-81Ключові слова:
інтелектуальне видання, діаспора, культурологічна парадигма, український часопис, українське націотворення, intellectual publication, diaspora, culturological paradigm, Ukrainian journal, Ukrainian nation-buildingАнотація
У статті розглянуто основні історичні віхи виникнення та функціонування знакового українського видання – журналу «Сучасність», його ролі в культурному житті як української діаспори, так і матірної України. Авторки дослідження вважають, що саме подібні видання значною мірою створюють духовну ауру нації, ту ментальну оболонку народу, яка оприявнює його неповторне обличчя на загальному тлі світової цивілізації. Цілісну картину вільної української культури, її гуманітарну ауру, збережену закордонним українством, і покликаний був формувати та відображати часопис «Сучасність». Саме він 30 років існування поза територіальними межами своєї Батьківщини, представляв світові українську культуру не існуючої самостійно української нації і держави. Цю ж місію журнал «Сучасність» продовжував виконувати і після повернення в Україну часів новітньої незалежності. Окрім того, він став інтелектуальним осередком подолання постколоніального синдрому українським суспільством перехідного періоду. Діаспорні українські автори-інтелектуали «Сучасності» вже у далеких 70-х рр. звертались до проблем європейськості української культури. Ці питання «на повен зріст» постали перед вітчизняною культурологією лише у постколоніальний період новітньої незалежності України.
У статті робиться висновок, що традиції, закладені журналом «Сучасність», підняли часопис на рівень найкращих науково-популярних видань України і, вочевидь, назавжди вписали його в історію української культури. І не лише науково-популярних, а і літературно-мистецьких, оскільки у часопису вперше опубліковані численні твори, що вже стали класичними, як і низка власне наукових текстів. «Сучасність» стала однією з інтелектуальних «перлин» української культури діаспори та матірної України, засобом їхнього об’єднання в органічну цілісність.