Культурна ідентичність у просторі вимушеної міграції: досвід українських міст у вигнанні
DOI:
https://doi.org/10.34079/2518-1343-2025-15-30-173-182Ключові слова:
культурна ідентичність, вигнання, вимушені переселенці, міські спільноти, Маріуполь, Мелітополь, Бердянськ, Енергодар, Сєвєродонецьк, культурна пам’ять, цифрові громади, cultural identity, exile, internally displaced persons, Ukrainian cities, community resilience, memory practices, Mariupol, Melitopol, Berdyansk, Enerhodar, Sievierodonetsk, digital communitiesАнотація
Стаття присвячена дослідженню феномену «ідентичності у вигнанні» серед українських громад, що були змушені покинути свої міста внаслідок окупації з 2014 року та особливо після повномасштабного вторгнення 2022 року. У центрі уваги – трансформація локальної, персональної та національної ідентичності в умовах втрати території, спільноти та культурного середовища. Проаналізовано ключові культурні практики, які підтримують українські переселені громади: меморіальні ініціативи, мистецькі проєкти, створення цифрових архівів та музеїв, освітню й волонтерську діяльність, формування нових символічних просторів пам’яті. Окрема увага приділена досвіду Маріуполя, Мелітополя, Бердянська, Енергодара та Сєвєродонецька як прикладам самоорганізації та збереження міської суб’єктності в екзилі. Показано роль мистецьких практик – зокрема діяльність театру «Conception» та переселеного колективу Маріупольського драматичного театру – як інструментів переосмислення травми та репрезентації досвіду війни. Розглянуто ініціативи з відбудови та міжнародної співпраці, що формують підґрунтя для майбутньої реінтеграції деокупованих територій. Зроблено висновок, що українські громади у вигнанні створюють нові моделі культурної тяглості, солідарності та збереження локальної спадщини, які стають важливим ресурсом для майбутнього відродження міст.
