Рефлексія «українського авангарду» у сучасних культурно-мистецьких практиках

Анотація

Метою статті є розкрити рефлексію «українського авангарду» у сучасних культурно-мистецьких практиках ХХІ століття. Методологія. У статті застосовано міждисциплінарний підхід, який дозволив звертатися до таких наук як філософія, театрознавство, мистецтвознавство та загальнонаукові методи, а саме: аналізу (для розкриття основних ідей авангарду), історико-порівняльний (для аналізу відображення авангарду початку ХХ століття у мистецтві ХХІ) та узагальнення. Наукова новизна. Наукова новизна статті полягає у виявленні рефлексії “українського авангарду” представниками сучасного українського мистецтва, розкриваючи, як експерименти з формою та змістом впливають на формування нових засобів репрезентації українського авангарду  в артпросторі України та її гуманітарному дискурсі. Висновки. Таким чином, здатність авангарду створювати нові концепції, руйнувати стереотипи та встановлювати творчі канали комунікації, що сприяють міжкультурному діалогу та просуванню культурних цінностей, робить його важливим у культурній дипломатії, рекламі та цифровій сфері. В умовах глобалізації авангард слугує каталізатором дискурсу про культурні та мистецькі практики, збереження національної ідентичності та її семантики, міжкультурних комунікацій, що дозволяє Україні зберігати свою унікальність і водночас бути частиною світового соціокультурного простору. Сучасне переосмислення естетики українського авангарду, репрезентоване у нових форматах візуальної, театральної, рекламної та цифрової культури, не лише актуалізує спадщину модернізму, але й засвідчує його здатність залишатися активним чинником формування культурної ідентичності, художнього мислення та формує сучасний образ України, як держави з потужним креативним потенціалом, відкритої до інновацій і глобального міжкультурного діалогу у XXI столітті.