Порівняльний аналіз естетики та філософії абсурду в драматургії Семюела Беккета і Мінору Бецуяку

Анотація

Вводиться та застосовується концепція «Ентропійної комедії» Мінору Бецуяку для відмежування його естетики від класичного беккетівського трагікомізму. П'єса «Ґодо прийшов» («Yattekita Godot») розглядається як ревізіоністський акт, що переосмислює спадщину Беккета у XXI столітті. Пропонується детальний культурологічний аналіз функціональної відмінності жіночих персонажів у контексті європейського відчуження та японської сімейної (соціальної) травми. Проаналізовано філософську основу абсурду у творчості С. Беккета та М. Бецуяку (метафізична порожнеча, очікування). Розкрити особливості японського «анґура-абсурду» та сутність «Ентропійної комедії» М. Бецуяку. Порівняні використання ключових сценічних символів С. Беккета та М. Бецуяку (Дерево vs. Телефонний стовп), як відображення різного ставлення до соціальної ізоляції. Визначено, що на відміну від статичної пустки Беккета, Бецуяку зосереджений на розкладі, деградації та ентропії (фізичному і соціальному руйнуванні), і тому, Абсурд тут є наслідком, а не першопричиною. Досліджено п'єсу «Ґодо прийшов», як приклад прямої між текстової ревізії беккетівського сюжету. Виявлені принципові відмінності концепції «надії» в обох п’єсах. Розглянуто відмінність можливості самогубства, як альтернатива надії, у творах Беккета і Бецуяку: ставлення до дії, роль у драмі, стримуючи фактори та джерела відчаю. Сформульовані перспективи подальшого дослідження аналізу впливу конкретних японських театральних форм (наприклад, театру «Но») у творчості Бецуяку та його зв'язок із європейським абсурдом.