Сучасна міжнародна гуманітарна система: динамічні зміни в умовах поглиблення гуманітарних криз

Анотація

Виділено основні фактори поширення у сучасному світовому господарстві гуманітарних криз, серед яких визначено: конфлікти, кліматичні зміни та соціально-економічна нестабільність. Обґрунтовано, що конфлікти стрімко поширюються та загострюються у світі між різними країнами, і є наслідком загострення протиріч і посилення суперництва між найбільшими державами. Найбільш драматичним проявом геополітичного протистояння стала війна на європейському континенті. Визначено, що кліматичні зміни, як фактор гуманітарних криз, проявляються у посиленні антропогенного впливу та збільшенні екологічних злочинів;  поширенні екстремальних погодних явищ та стихійних лих, які призводять до чисельних людських втрат матеріальних збитків, а також у провалі політики пом'якшення наслідків кліматичних змін з боку урядів і великих компаній. Значний вплив на поглиблення гуманітарних криз забезпечує соціально-економічна нестабільність, що є наслідком нерівності, внутрішньодержавних конфліктів, низького рівня соціально-економічного розвитку країн тощо). Зазначені фактори створюють надскладний сучасний гуманітарний ландшафт. Поширення гуманітарних криз забезпечує постійне зростання запиту на гуманітарну допомогу. Сучасна міжнародна гуманітарна система – мережа суб’єктів, що забезпечують реагування на  гуманітарні кризи відповідно до принципів, закладених  резолюцією 46/182 Генеральної Асамблеї ООН. Проаналізовано масштаби сучасної гуманітарної допомоги за показниками кількості країн та кількості людей, що потребують гуманітарної допомоги. Виявлено, що основна частина фінансування міжнародної гуманітарної допомоги забезпечується за рахунок коштів державних бюджетів країн-донорів, лідером серед яких залишаються США. 

Визначено, що війна рф проти України спричинила гостру гуманітарну кризу, яка   спричинила найбільші міграційні потоки біженців та переселенців. Існуюча система оперативної міжнародної гуманітарної допомоги виявила певні проблеми у її наданні, оскільки міжнародні гуманітарні організації, які працювали в Україні на початку активної фази війни, показали недостатню підготовленість і неефективне планування і, як наслідок, не змогли забезпечити швидке вливання ресурсів для зміцнення та розширення існуючих місцевих інструментів реагування.