Конкуренція Китаю за м'яку силу в Східній Азії: стратегії комунікації та оцінка впливу
DOI:
https://doi.org/10.34079/2226-2830-2024-15-39-55-65Ключові слова:
м’яка сила, стратегія комунікації, Китай, Східна Азія, культурна дипломатія, Soft Power, Communication Strategy, China, East Asia, Economic DiplomacyАнотація
Сучасна нестабільність в світі підкреслює важливість застосування інструментарію “м’якої сили” для просування державних інтересів в інших регіонах світу. Ключовим прикладом у цьому контексті є стратегія м’якої сили Китаю, що забезпечується відповідними комунікативними та інформаційними можливостями цієї держави. Метою статті є оцінка ефективності стратегії Китаю у використанні різноманітних комунікаційних інструментів, йдеться про культурні обміни, медійні проєкти, освітні програми, що реалізуються з метою посилення м'якої сили та впливу у Східноазійському регіоні. Проаналізовано, як Китай зосереджується на залученні та співпраці шляхом культурних обмінів, економічні ініціативи та розповсюдження цінностей. Визначено, що для регіону Східної Азії ключовим елементом цієї стратегії є ініціатива «Один пояс, один шлях», що спрямована на поглиблення економічної інтеграції та культурного обміну, що підкріплюється заходами у сферах освіти, науки, технологій, а також активною участю в міжнародних організаціях. Підкреслено важливість інформаційної політики та медійного простору у формуванні глобальної думки та позитивного іміджу про Китай, включаючи розширення медійного простору за кордоном через такі платформи як CGTN і Xinhua. Крім того, використання соціальних мереж та цифрових платформ для просування китайських поглядів та цінностей відіграє ключову роль у стратегії м'якої сили. Висвітлено ефективність м'якої сили Китаю в будівництві стійких міжнародних партнерств та зміцненні його становища в регіоні Східної Азії. Звернено увагу на виклики та перспективи такого підходу. Запропонована стаття може бути корисною фаховим дослідникам, аналітикам в царині дипломатії в Східній Азії, органам державної та місцевої влади. Майбутні дослідження будуть зосереджені на вивченні стратегії комунікації Китаю в контексті потенційної заборони китайських соціальних мереж у провідних країнах світу, зокрема, у зв’язку з очікуваною забороною TikTok у США.
Посилання
Білоконь, О., 2014. М’яка сила Китаю як інструмент формування нового міжнародного порядку. Філософія та політологія в контексті сучасної культури, 8, c. 157–159. Доступно: <https://fip.dp.ua/index.php/FIP/article/view/391>
Бульбенюк, С., 2022. Геополітичні й геоекономічні амбіції та м’яка сила Китаю: зауваги до дискурсу про особливості просування й утвердження. Китаєзнавчі дослідження, 2, c. 39–53. DOI: https://doi.org/10.51198/chinesest2022.02.039.
Даниленко, С. та Бай, Л., 2020. Імідж Китаю в зовнішньополітичній стратегії КПК. Evropský politický a právní diskurz, 7(2), pp. 68-78. Доступно: <http://nbuv.gov.ua/UJRN/evpopr_2020_7_2_11>
Дорош, Л. та Яблонська, M., 2021. Мʼяка сила Китаю: оцінка ефективності та реакція на сучасні виклики. Гуманітарні візії, 7(2), c. 22–27. DOI: https://doi.org/10.23939/shv2021.02.022.
Кіктенко, В., 2017. Геоекономічне зростання Китаю у сучасному світі: стенограма наукової доповіді на засіданні Президії НАН України 22 лютого 2017 р. Вісник Національної академії наук України, 04, c. 42–60. DOI: https://doi.org/10.15407/visn2017.04.042.
Мателешко, Ю., 2023. Напрями та інституції м’якого впливу Китаю в Україні. Актуальні проблеми політики, 72, 93–100. DOI: https://doi.org/10.32782/app.v72.2023.13
Cao, Q., 2014. Chapter 7. China’s soft power. In: Discourse approaches to politics, society and culture, pp. 171–194. DOI: https://doi.org/10.1075/dapsac.54.08cao.
Chen, Q., 2016. 'China's Soft Power Policies and Strategies: The Cultural Activist State. Law, Social Justice & Global Development, 2016(1), 1–13. Available at: <https://warwick.ac.uk/fac/soc/law/elj/lgd/2016-1/chen_finalfinal.pdf>
Council on Foreign Relations, 2018. China’s big bet on soft power. [online] Available at: <https://www.cfr.org/backgrounder/chinas-big-bet-soft-power>.
Dialogo Politico, 2024. China’s Soft Power in Latin America. [online] Available at: <https://dialogopolitico.org/special-edition-2024-keys-to-understanding-china/chinas-soft-power-in-latin-america/>.
Global Asia, 2013. How 21st-Century China sees public diplomacy as a path to soft power. [online] Available at: <https://www.globalasia.org/v7no3/cover/how-21st-century-china-sees-public-diplomacy-as-a-path-to-soft-power_mo-jinweizhou-qingan>.
Łoś, R., 2023. Chinese soft power. Polish Political Science, 52, 135–149. DOI: https://doi.org/10.15804/ppsy202305.
Men, H., 2020. Optimization of China’s strategic ideas. In: Springer eBooks, pp. 77–131. DOI: https://doi.org/10.1007/978-981-15-4257-2_3.
Repnikova, M., 2022. Chinese soft power. DOI: https://doi.org/10.1017/9781108874700.
Wang, Y., 2008. Public diplomacy and the rise of Chinese soft power, in the Annals of the American Academy of Political and Social Science, 616(1), pp. 257–273. DOI: https://doi.org/10.1177/0002716207312757.
Ye, P. and Albornoz, L.A., 2018. Chinese media ‘Going out’ in Spanish speaking countries: The case of CGTN-Español. Westminster Papers in Communication and Culture (Print) , 13(1), pp. 81–97. DOI: https://doi.org/10.16997/wpcc.277.
Zanardi, C., 2016. 'China’s soft power with Chinese characteristics: the cases of Confucius Institutes and Chinese naval diplomacy. Journal of Political Power, 9(3), pp. 431–447. DOI: https://doi.org/10.1080/2158379x.2016.1232289.
Zhang, W., 2010. ‘China’s cultural future: from soft power to comprehensive national power. International Journal of Cultural Policy, 16(4), pp. 383–402. DOI: https://doi.org/10.1080/10286630903134300.
