Повсякденне життя мешканців маріуполя наприкінці ХІХ – на початку ХХ ст.

Анотація

Стаття присвячена проблемі реконструкції повсякденного життя мешканців Маріуполя наприкінці XIX – на початку XX ст. На основі матеріалів довідкових видань, періодичної преси, фотодокументів, джерел особового походження визначено найбільш важливі складові міського повсякдення, старі та нові культурні практики, часовий цикл життя міста. У результаті дослідження виявлено, що міська культура Маріуполя, як і багатьох торгово-промислових центрів півдня України, особливо з кінця XIX ст., розвивалася у нових реаліях. Через специфічне поєднання в економіці Маріуполя таких функцій, як «місто-порт» та «великий індустріальний центр», його залучення у зовнішню торгівлю, активну участь у економічному і суспільному житті іноземних громадян (купців та промисловців) відбувається стрімка вестернізація міського повсякдення, особливо на початку ХХ ст., поступово зникає розрив між культурою міських еліт та пересічних мешканців міста.

Показано, що найбільш яскраво це простежується у появі спільної для усіх категорій населення інфраструктури, спільного міського простору для проведення вільного часу, як, наприклад, зони відпочинку: міський сад та сквер, театр, кінотеатри. Значний вплив на розважальну культуру міста, на її масовість, відбувається завдяки більш широкому використанню технічних засобів. Особливо відчутним це стало у сфері зв’язку, міського транспорту, кіно та засобів масової інформації. Саме на початку ХХ ст. відбувається доволі масова телефонізація міста, яке у цій справі було другим після губернського Катеринослава. У цей час починають курсувати маршрути (у тому числі і автомобільні), що пов’язують місто з його промисловими околицями та портом, у міській думі обговорюються плани щодо експлуатації трамваїв. Кінотеатри як доступна форма дозвілля з’являються не лише у центрі міста, а навіть у приміських робітничих поселеннях; починає виходити щоденна міська газета «Мариупольская жизнь». Завдяки появі у місті двох гімназій, мережі початкових освітніх закладів, бібліотек, книгарень, зростає і освіченість маріупольців щодо збереження здоров’я, здорового харчування, одягу, дозвілля.

Виявлено, що попри усі ці зміни, вестсернізацію та мультикультурність, що виникла у результаті життєдіяльності у Маріуполі грецької, італійської, єврейської та інших етнічних громад, вплив громади греків-переселенців з Криму залишався найбільш відчутним, попри її значне скорочення пропорційно до інших етнічних груп, з яких складалося населення міста наприкінці ХІХ – на початку ХХ ст. Це особливо помітно відобразилося у збереженні у міській топографії старої частини міста назв, пов’язаних з кримським періодом історії грецької громади, а також у збереженні певних виробничих і святкових практик, традицій харчування.