Інформації як сучасна зброя: національна та міжнародна практика протидії

Анотація

Дана стаття присвячена визначенню ролі інформації як ключового інструменту сучасних воєн і гібридних конфліктів, а також правовому регулюванню інформаційної безпеки в умовах військових дій.

У дослідженні проаналізовано функціонування інформації як об’єкта правової охорони та як засобу впливу в умовах збройного конфлікту. Особлива увага приділена вивченню психологічних операцій, дезінформації, пропаганди,  кібератак як елементів інформаційної агресії. З перших днів конфлікту в Україні Росія розгорнула потужну пропагандистську кампанію, метою якої було створити в інформаційному просторі викривлену картину подій. Так, на міжнародному рівні Російська Федерація намагалася виправдати свої дії, подаючи їх як «захист російськомовного населення», «спецоперацію проти нацизму», «реакцію на загрози з боку НАТО».  Ще одним напрямом стала боротьба за міжнародну інформаційну ініціативу. Російська Федерація використовувала всі можливості для впливу на громадську думку за кордоном, зокрема через мережу державних і приватних пропагандистських медіа (RT, Sputnik тощо), інформаційні атаки на міжнародні інституції, просування альтернативних трактувань подій в Україні. Поширювалися наративи про нібито «втручання Заходу», «зовнішнє управління Україною», «біолабораторії США», «геноцид у Донбасі» тощо. Такі меседжі активно підтримувалися на рівні офіційних заяв, дипломатичних демаршів, фінансування дружніх політичних сил за кордоном.

У межах дослідження проаналізовано положення міжнародного гуманітарного права, національного законодавства України щодо інформаційної безпеки, а також міжнародну практику протидії інформаційній агресії. Сучасна правова демократична держава повинна забезпечити баланс між свободою слова, поширення інформації та інформацією як інструментом сучасних інформаційних війн. Одним з варіантів досягнення такого балансу є створення незалежних регуляторних органів, що діятимуть на основі закону і з дотриманням міжнародних стандартів.

Запропоновано підходи щодо вдосконалення правового регулювання використання інформації у воєнний час, обґрунтовано необхідність розробки окремих правових механізмів ефективної протидії інструментам інформаційної війни.