Поховальні обряди як різновид культурного перформансу

Abstract

У статті проаналізовано антропологічний аспект української поховальної обрядовості як різновиду культурного перформансу. Виявлено, що перформанс у контексті поховальної обрядовості має культурний, соціальний та психологічний зміст. Навколо явища смерті сформувалася культурна система, яка ввібрала у себе всі сегменти історичного, соціального, політичного і релігійного розвитку людства. Водночас смерть є обовʼязковою складовою соціальної реальності та вимагає такого ж підходу до її розуміння, як і низка інших феноменів людського життя. Поховальні обряди можна тлумачити як різновид культурного перформансу завдяки релігійно-соціальній сценарності, умовним правилам та негласним законам поведінки. Вони реалізовуються на емоційно-чуттєвому рівні, сформованому загальною атмосферою, налаштованістю та психологічними особливостями його учасників. Обґрунтовано, що перфомативна поведінка передбачає заходи, повʼязані з підготовкою до поховального обряду та самим похованням померлого, під час яких відбувається «розмова» між померлим і учасниками поховального процесу (авдиторією перформансу). Особливістю перфомативності поховального обряду є як виявлення жалю до самого покійника, який не зміг реалізувати до кінця свою соціальну функцію, так і до суспільства, що втрачає свою соціальну одиницю.

Виявлено, що проблема дослідження антропологічного аспекту поховального обряду як форми культурного перформансу має два етапи.  Такі соціальні смисли перформансу реалізуються винятково через культурні механізми, а саме синтезований комплекс церковних і народних традицій (молитва, фольклорні звичаї, які часто походять із язичницьких часів).

Яскравим прикладом перформативного прояву поховального обряду були поминальні голосіння – вербально-акустичне оплакування померлих, що в трансформованому вигляді існують в сучасній поминальній традиції українського народу. Досліджено, що релігійна традиція поминання також має глибинні психофізіологічні, морально-етичні й світоглядні основи. Слід відзначити, що цей обряд сьогодні найкраще збережений в с. Сварицевичі Сарненського району Рівненської області і відбувається у поминальну суботу перед Трійцею та й на саму Трійцю після церковних богослужінь.