Культура подолання сценічного бар’єру

Abstract

Проблема сценічного бар’єру цікавила виконавців, педагогів та вчених ще з незапам’ятних часів та залишається надзвичайно актуальною для багатьох активних особистостей як політиків, ведучих, а особливо спортсменів та виконавців до сьогодні. Інколи навіть людина, яка впевнена в своїх силах панікує перед великою аудиторією. Проте якщо страх, як почуття, що допомагає у важких життєвих ситуаціях, є цілком нормально, то фобія – дуже інтенсивна емоція, що змушує змінювати життєві плани, заважає здійсненню мрій. В ситуації сценічного виступу ми маємо справу з глософобією, що в медичному словнику позначена як тотальна боязнь виступати на сцені. В більшості людей хвилювання перед сценою ґрунтується на боязні втратити професійне «обличчя», постати перед публікою в непривабливому світлі низько інтелектуальної людини. Сценічна діяльність для піаніста-виконавця завжди буде хвилюючим явищем, проте є виконавці із сильною психікою, які будь-яке хвилювання повернуть собі на користь, акумулюють всі свої виконавські можливості.

Особливу увагу проблемі сценічного хвилювання надавали С.Науменко, Г. Ципін, Г. Коган, Л. Баренбойм, А. Рубінштейн, О. Гольденвейзер, С. Савшинський, А.Саннікова. В статті також розкрите бачення вирішення проблеми сценічного хвилювання відомим англійським педагогом Е.Вейсом.