Літопис Самійла Величка в культурній спадщині України
DOI:
https://doi.org/10.34079/2226-2830-2024-14-27-33-42Keywords:
історія української культури, українська барокова культура, козацьке літописання, Літопис Самійла Величка, джерела літопису, культурна спадщина України, history of Ukrainian culture, Ukrainian baroque culture, Cossack chronicles, Chronicle of Samiyla Velichka, sources of chronicles, cultural heritage of UkraineAbstract
Серед вагомого розмаїття джерел з історії та культури модернової України, особливе місце посідають унікальні історико-літературні пам’ятки вітчизняної культурної спадщини, які відомі за загальною назвою – «Козацькі літописи» XVII–початку XVIII століття. Не перебільшуючи їх наукову вагу, можна без сумнівів стверджувати, що вони дійсно є фундаментом у формуванні вітчизняної науки з історії, філософії і культури України.
У цьому контексті найбільший інтерес викликають літописи Самовидця, Григорія Грабянки, Густиський, Львівський, Острозький та інші. Разом з тим, не підлягає сумніву загальновідома у вітчизняній історіографії теза, що «лаври першості» належать шедевру барокової літератури і культури України – літопису Самійла Величка.
Самійло Величко тримає першість у репрезентації детальної інформації щодо історії і культури низового та реєстрового козацтва і Гетьманщини, в основі якої – велика кількість вітчизняних (з Генеральної Військової Канцелярії Гетьманщини) та іноземних автентичних документальних і наративних джерел, що засвідчує унікальну науковість літопису та його непересічне місце у культурній спадщині України.
