Цифрова пам’ять як мнемонічний асамбляж
DOI:
https://doi.org/10.34079/2518-1343-2026-16-31-111-120Keywords:
цифрова пам’ять, мнемонічний асамбляж, колективна пам’ять, алгоритмічна курація, платформізація, цифрова крихкість, право на забуття, постпам’ять, deepfake-пам’ять, справедливість пам’яті, digital memory, mnemonic assemblage, collective memory, algorithmic curation, platformisation, digital fragility, right to be forgotten, postmemory, deepfake memory, memory justiceAbstract
У статті здійснено системний аналіз цифрової пам’яті як мнемонічного асамбляжу. На основі міждисциплінарного підходу, що поєднує memory studies, медіадослідження, філософію технологій і культурологію, розглянуто трансформацію механізмів формування та функціонування колективної пам’яті в умовах цифрового середовища. Теоретичну основу дослідження становлять теорія асамбляжів М. ДеЛанда, концепції медіалізованої пам’яті, платформізації, алгоритмічної нерівності та цифрової крихкості. Запропоновано чотирирівневу модель цифрового мнемонічного асамбляжу, що охоплює матеріально-технологічний, інтерфейсний, соціально-практичний та інституційний рівні. Проаналізовано механізми алгоритмічної курації та ‘алгоритмічного вибілення’ пам’яті маргіналізованих спільнот, феномени цифрового тління, права на забуття та deepfake-пам’яті. Розглянуто взаємозв’язок цифрових практик із колективною травмою та трансформацію постпам’яті. Емпіричну базу становлять кейси цифрового документального активізму в Україні. Обґрунтовано значення концепції «справедливості пам’яті» як нормативного виміру регулювання цифрових архівів.
