Суїцид серед військових в Україні: культурологічний та релігієзнавчий аналіз

Abstract

У роботі здійснено релігієзнавчий та етнокогнітивний аналіз суїциду серед військовослужбовців у контексті війни з огляду на богословсько-антропологічний та етнокультурний виміри. Досліджується, як у різних релігійних та етнорелігійних традиціях України суїцид інтерпретується як порушення цінності життя та моральної відповідальності людини, а також як формуються уявлення про його наслідки для душі та посмертну долю. Окремо аналізуються народні вірування та міфологічні образи «нечистих» покійників і «ходячих» мертвих, що увійшли до національного менталітету та впливають на соціальні й світоглядні установки щодо смерті, духовності та відповідальності живих перед загиблими. У сучасному контексті російсько-української війни підвищена психоемоційна та екзистенційна вразливість військових робить проблему суїциду не лише психологічною чи медичною, а й соціально-культурною. У роботі запропоновані концептуальні напрями превентивної діяльності релігійних і громадських інституцій, включно з пастирською опікою, формуванням етичного дискурсу підтримки життя, а також співпрацею з державними та соціальними структурами, що сприяє зниженню ризиків суїцидальної поведінки, підтримці родин та нівелюванню стигматизації у ставленні до військових і постраждалих спільнот.