«Лампа пам’яті» для свободи «дзеркального» механізму рухового й логічного у навчанні та спілкування музиканта з публікою

Abstract

У статті розглядається взаємозв’язок пам’яті: закріплення –  збереження – відтворення) та культури, пам’яті та ролі нейронауки у дослідженнях музики. Адже під час музичного виконання відбуваються постійний діалог між сприйняттям та дією (cпостереженням та виконанням), актуалізація процесів «рухового резонансу» для ефективної координації між музикантами в ансамблі, активна відповідь виконавця на композиторську пропозицію «вирости» в дивовижних звуках та навколо них.

Відтак, для нейрофізіологічних основ інтерпретації та музичного досвіду важливим є приділення особливої уваги ролі «дзеркального» механізму діяльності виконавця (фізична імітація / розпізнавання наміру, мети): «рухове» навчання (від руху до мислення) за кінезіологами П. Деннісоном та Г. Деннісоном, «нейрореабілітація» за нейрофізіологом A. Nuara, somatic education / усвідомлення себе в процесі роботи над рухами за дослідником сенсорної інтеграції  М. Фельденкрайзом. Тобто на перший план виступає явище «нейропластичності», процеси сну та запам’ятовування задля поступової консолідації музичної пам’яті з кумулятивним (накопичувальним) ефектом. Асоціацію треба умовно «розмазати» по картці / нотах (один з іншим «перетворити у деформації»), адже людський мозок сприймає лише загальний контур. «Мнемокартки» / нотний текст, куди кодується потрібна інформація, – це «вузлики на хусточці» (в українській традиції – символ пам’яті, вірності, оберіг від лихого ока; такі вузлики зав’язували «на пам’ять» про важливі події).