Культурна пам’ять і сакральна спадщина в умовах війни: плащаниця «надгробний плач» Маріуполя

Abstract

Стаття присвячена дослідженню плащаниці «Надгробний плач» 1706 року як об’єкта культурної пам’яті та символу незламності маріупольської громади в умовах війни. У центрі уваги – трансформація сакрального артефакту з музейного експоната у символічний носій колективної пам’яті, культурної тяглості та локальної ідентичності. Проаналізовано роль врятованих культурних об’єктів у формуванні сучасних меморіальних практик, підтриманні зв’язку вимушено переміщених громад із втраченим культурним середовищем та репрезентації досвіду війни у публічному просторі. Особливу увагу приділено історії плащаниці, її художнім особливостям, реставрації та символічному значенню для маріупольської громади після 2022 року. Показано, що сакральні артефакти в умовах війни набувають нових функцій, перетворюючись на знаки культурного опору та матеріалізовані форми пам’яті. Доведено, що плащаниця «Надгробний плач» функціонує не лише як пам’ятка сакрального мистецтва, а і як важливий елемент сучасної культурної політики пам’яті та післявоєнної репрезентації Маріуполя.