Концепція порожнечі (Шуньяти) як основа розуміння реальності у дзен-буддизмі: культурні трансформації в Японії
DOI:
https://doi.org/10.34079/2518-1343-2025-15-29-55-64Ключові слова:
шуньята, дзен-буддизм, філософія реальності, японська культура, вабі-сабі, дзадзен, саторі, хайку, śūnyatā, emptiness, Zen Buddhism, Japanese culture, wabi-sabi, zazen, kōan, Ryōan-ji, tea ceremony, haiku, impermanence, Japanese aestheticsАнотація
Метою статті є аналіз концепції порожнечі (шуньяти) як базового поняття буддійської філософії та її розвитку у дзен-буддизмі, а також виявлення впливу цієї концепції на формування уявлень про реальність і культурні практики Японії. У роботі розглянуто походження та філософське значення шуньяти, онтологічні та епістемологічні аспекти, особливості мовного вираження. Проаналізовано практичний вимір через досвід пробудження (саторі), роль коанів та медитації дзадзен. Окрема увага приділена культурним проявам: естетиці вабі-сабі, архітектурі та садово-парковому мистецтву, чайній церемонії та поезії хайку. Показано, що прийняття непостійності та відмова від субстанційного мислення формують характерні риси японської культури й залишаються актуальними для сучасного міжкультурного діалогу та переосмислення реальності.
