Міжкультурні моделі щастя: компаративний аналіз
DOI:
https://doi.org/10.34079/2518-1343-2025-15-30-56-70Ключові слова:
щастя, феліцитарний дискурс, феліцитарна парадигма, міжкультурний аналіз, аксіологічна матриця, культурні моделі щастя, воєнна евдаймонія, колективна ідентичність, культурна пам’ять, Україна, happiness, felicitary discourse, felicitary paradigm, intercultural analysis, axiological matrix, cultural models of happiness, wartime eudaimonia, collective identity, cultural memory, UkraineАнотація
У статті здійснено міжкультурний компаративний аналіз моделей щастя як складного соціокультурного, аксіологічного та комунікаційного конструкту. Концепт щастя розглядається в оптиці феліцитарної парадигми як динамічний континуум смислів, що формується під впливом культурних традицій, релігійних матриць, історичної пам’яті, соціальних реляцій та медіадискурсивних практик. На основі міждисциплінарного синтезу культурологічного, аксіологічного, антропологічного та комунікаційного підходів проаналізовано європейські, східноазійські, африканські, латиноамериканські та релігійні моделі щастя, окреслено їхні ціннісні домінанти та онтологічні інтенції.
Особливу увагу приділено українській моделі щастя як унікальному кейсу ХХІ століття, сформованому в умовах російсько-української війни. Обґрунтовано, що сучасне українське щастя постає не як гедоністичний стан, а як форма воєнної евдемонії – аксіологічний конструкт стійкості, гідності, життя, свободи та колективної солідарності. Показано, що феліцитарний дискурс в українському суспільстві набуває публічного, комунікативно акцентованого характеру та виконує функцію культурної відповіді на травму.
Запропоновано авторську феліцитарну компаративну матрицю, яка дозволяє системно зіставити різні культурні моделі щастя та визначити їхні універсальні й унікальні характеристики. Результати дослідження можуть бути використані в культурологічних, комунікаційних, соціально-філософських студіях, а також у подальших дослідженнях трансформації ціннісних систем у кризових суспільствах.