Імерсивні технології в мюзиклі як модус трансформації музично-театрального мистецтва
DOI:
https://doi.org/10.34079/2518-1343-2026-16-31-186-202Ключові слова:
імерсивні технології, мюзикл, музично-театральне мистецтво, XR, VR, AR, MR, музична драматургія, сценічна комунікація, просторова організація сприйняття, режисура взаємодії, участь глядача, сценічні практики, immersive technologies, musical, musical theater art, musical dramaturgy, stage communication, spatial organization of perception, interactive direction, audience participation, stage practicesАнотація
У статті розкриваються імерсивні технології в мюзиклі як модус трансформації ключових елементів драматургічної структури музично-театрального мистецтва, обґрунтовується потреба жанрово конкретизованого розгляду XR-практик у музично-театральній драматургії, що становить мету дослідження. Методологія дослідження ґрунтується на поєднанні театрознавчого, музикознавчого, культурологічного та медіазнавчого підходів. Застосовано порівняльний аналіз постановочних прикладів, типологізацію форматів і визначення параметрів присутності, співприсутності, способів доступу до цифрового середовища та ступенів глядацької участі. Запропоновано просторовий і цифрово-інтерфейсний виміри імерсивності. Доведено, що застосування VR, AR, MR чи XR саме по собі не надає мюзиклу імерсивного статусу. Такий статус виникає за умови впливу технологічних рішень на зміну характеру сприйняття, участі й сценічної комунікації в музично-театральному мистецтві. Окреслено типи XR-форматів мюзиклу: супровідний XR-досвід зі сценічною подією; мюзикл, створений безпосередньо для VR-середовища; гібридні XR-рішення з кількома каналами доступу; моделі змішаної реальності; VR-360 як спосіб поширення музично-театрального твору. Показано, що імерсивні технології в мюзиклі виступають інструментом трансформації, що включає керовану перебудову присутності, уваги та участі глядача. Це потребує проведення наукового аналізу у зв’язку з вокально-виконавською адресацією, акустичною перспективою, просторовою організацією сприйняття й логікою музично-театральної події «номер – перехід – сцена». Український науковий дискурс поки що не має достатньо розвиненого методологічного апарату для жанрово точного опису XR-форматів мюзиклу, що актуалізує проведення подальших досліджень, спрямованих на вивчення новітніх технологій та визначення їх постановочних функцій у музично-театральному мистецтві.