Транснаціональні потоки робочої сили та глобальні ланцюги вартості: нові вимоги до розвитку людського капіталу
DOI:
https://doi.org/10.34079/2226-2822-2023-13-25-207-214Ключові слова:
транснаціоналізація, глобалізація, глобальні ланцюги вартості, транснаціональні переміщення робочої сили, трудоресурсні потоки, міжнародна міграція, трудова міграція, міграційна політика, людський капітал, глобальний ринок праці, переміщення робочої сили, інтеграція мігрантів, стійкість ринку праці, трудові ресурси, міжнародне співробітництво, transnationalization, globalization, global value chains, transnational labor movements, labor flows, international labor mobility, international migration, labor migration, migration policy, human capital, global labor market, labor movements, integration of migrants, labor market stability, labor resources, international cooperationАнотація
У статті розглянуто взаємодію глобальних ланцюгів вартості та транснаціональних потоків робочої сили в умовах структурних зрушень світової економіки. На основі статистичних даних OECD, ILO, Світового банку та аналітичних звітів міжнародних організацій показано, що ГЛВ залишаються ключовою формою організації міжнародного виробництва, а трудова міграція - важливим джерелом формування глобального ринку праці. Проаналізовано вплив цифровізації, автоматизації, міжнародної науково-дослідної діяльності та концентрації виробництва на розвиток людського капіталу. Висвітлено тенденції в участі країн у ГЛВ, зокрема зміни структури зайнятості, зростання вимог до кваліфікації, значення STEM-компетентностей та соціально-поведінкових навичок. Розкрито проблеми доступності знань, дифузії технологій, часових лагів упровадження інновацій, нерівномірної концентрації виробництва та передчасної деіндустріалізації. Окреслено вплив репатріації окремих виробництв, поширення автоматизації, а також соціально-демографічні аспекти участі у ГЛВ, зокрема становище жінок і трудових мігрантів у нижніх ланках виробничих мереж. Показано, що ефективна участь у глобальних ланцюгах вартості залежить від рівня людського капіталу, технологічної готовності та інституційної спроможності країн забезпечувати безперервний розвиток навичок у контексті транснаціональної мобільності праці.
