Теоретичний базис повоєнного відновлення країни
DOI:
https://doi.org/10.34079/2518-1394-2026-16-31-78-87Ключові слова:
післявоєнне відновлення країн, повоєнне відновлення, План Маршалла, міжнародна економічна співпраця, економічний розвиток, модернізація, трансформація, інвестиції, сталий розвиток, post-war reconstruction of countries, post-war reconstruction, Marshall Plan, international economic cooperation, economic development, modernization, transformation, investments, sustainable developmentАнотація
У статті здійснено комплексне дослідження теоретичного базису повоєнного відновлення держави в умовах триваючої збройної агресії. Актуальність роботи зумовлена необхідністю подолання системних руйнувань та пошуку ефективних моделей сталого розвитку, що потребує чітко визначеного теоретико-методологічного підґрунтя. Проведено ретроспективний аналіз вітчизняного наукового дискурсу, який виявив еволюцію поглядів на природу відновлення: від вузького розуміння як фізичної відбудови промисловості до сучасної багатоаспектної парадигми, що інтегрує економічні, соціальні, політичні та демографічні вектори.
Здійснено термінологічне розмежування дефініцій «повоєнна відбудова» та «повоєнне відновлення»; обґрунтовано, що відновлення є значно ширшим феноменом, спрямованим не лише на реституцію матеріальних активів, а й на регенерацію соціальних інституцій, суспільних норм та ціннісних орієнтирів. У роботі деталізовано етапність відновлювальних процесів – від мінімізації збитків у період воєнних дій до стратегічного зростання на засадах «Індустрії 4.0» та європейської інтеграції.
Особливу увагу приділено необхідності доповнення індустріальних стратегій непромисловими елементами: реалізацією людського капіталу (зокрема через репатріацію населення), модернізацією агропромислового комплексу, забезпеченням макроекономічної стабільності та інституційною трансформацією політичної системи. Сформульовано висновок, що сутність повоєнного відновлення полягає у синергії організаційних, правових та фінансових інструментів, які забезпечують перехід від стратегії виживання до стратегії випереджального розвитку та формування безпекового середовища для життєдіяльності громадян.
