Моделювання норм праці та реінжиніринг соціально-трудових відносин в умовах війни
DOI:
https://doi.org/10.34079/2518-1394-2026-16-31-132-141Ключові слова:
нормування праці, норма часу, соціально-трудові відносини, інфраструктурна дискретність, воєнний стан, організаційна резильєнтність, прекаризація, Flexicurity, право на цифрову офлайн-автономію, HRM-система, labor rationing, time standard, social and labor relations, infrastructural discrepancy, martial law, organizational resilience, precariatization, right to disconnect, HRM systemАнотація
У статті теоретично обґрунтовано трансформацію системи нормування праці та визначено напрями гуманізації соціально-трудових відносин в умовах воєнного стану. Досліджено кризу класичних підходів до організації праці, що зумовлена високою безпековою та інфраструктурною дискретністю середовища. На основі синтезу концепцій імовірнісного характеру праці та організаційної резильєнтності розроблено оригінальну енергоадаптивну модель розрахунку норми часу (Hч.адапт). Ця модель інтегрує чинники воєнного стану як прямі математичні змінні екзогенного впливу. Впроваджено авторські коефіцієнти інфраструктурно-енергетичної та безпекової дискретності, а також психофізіологічний коректор часу на відпочинок.
Визначено критичну математичну умову деструкції безперервного трудового процесу. Як методичний вихід із кризи запропоновано гнучке модульне нормування шляхом декомпозиції комплексних завдань під ліміти наявних інфраструктурних «вікон». Також у роботі проаналізовано інституційні зрушення на ринку праці України (зокрема, досвід застосування гіг-контрактів у правовому режимі «Дія.City») та ідентифіковано ризики прекаризації персоналу за умов асинхронної зайнятості. Сформульовано стратегічні орієнтири гуманізації праці на засадах концепції Flexicurity. Доведено необхідність нормативного закріплення «права на цифрову офлайн-автономію» та трансформації корпоративних HRM-систем у людиноцентричні екосистеми, що забезпечують захист і відтворення людського капіталу.
