Європейські курорти у ХІХ столітті: візії мандрівників з Наддніпрянської України

Abstract

У статті проаналізовано подорожні нотатки, щоденники, спогади, листування низки мандрівників з Наддніпрянської України, які у ХІХ ст., упродовж певного часу здійснювали подорожі до різних країн Європи, з метою покращення стану здоров’я і відпочинку. У процесі дослідження, задля реконструкції туристичних практик і встановлення переліку європейських курортів, які були популярними серед українців, використано такі наукові методи: внутрішньої критики, історико-генетичний, історико-порівняльний, культурологічний, описовий, теоретичного узагальнення. У процесі наукової розвідки встановлено, що ХІХ ст. стало періодом активізації подорожей до Європи представників дворянської й мистецької еліти Наддніпрянської України. Для лікування й відпочинку, вони обирали переважно німецькі й чеські бальнеологічні й бельгійські і французькі кліматичні курорти. Найбільш популярними були Бад-Емс, Баден-Баден, Бад Кіссінген, Карлсбад, Марієнбад, Ніцца, Остенде. Своє перебування поза межами батьківщини мандрівники з Наддніпрянської України детально описували у тревелогах, щоденниках і спогадах. Ці джерела особового походження, дають уявлення про природні умови і клімат різних регіонів Європи; туристичні маршрути і архітектурні пам’ятки; фіксують принципи функціонування бальнеологічних і кліматичних лікувальних закладів; частково описують медичні практики; визначають місце курортів у соціокультурному просторі.