Трансформація національного законодавства у сфері місцевого самоврядування в умовах воєнного стану

Abstract

У статті зосереджується увага на трансформації українського законодавства, що регулює діяльність органів місцевого самоврядування. Детально проаналізовано конституційні положення, що стосуються репрезентації публічної влади на місцевому рівні, їх співвідношення з основними галузевими нормативно-правовими актами. Публікація, окрім огляду змістовної частини Конституції та галузевих законів, пропонує авторський аналіз поправок, що надійшли до текстів галузевих законів про місцеве самоврядування у процесі їх опрацювання Верховною Радою протягом 2014-2024 рр. – періоду гібридної агресії РФ проти України та повномасштабного вторгнення.

У розвідці констатовано наявність ряду протиріч між Конституцією, галузевими нормативно-правовими актами та фундаментальними документами європейського права, що стосуються проблем діяльності органів місцевого самоврядування. Особлива увага приділяється законодавству, яке регулює діяльність військово-цивільних адміністрацій, що поєднують у собі риси органів державної влади та місцевого самоврядування. Таким чином, виникає правова колізія, яка нівелює самостійність органів місцевого самоврядування в системі публічної влади, що гарантується Конституцією України.

У статті акцентовано увагу на змінах законодавства у процесі впровадження в життя концепції децентралізації влади, розпал якого припав саме на період розгортання гібридної агресії РФ проти України. В аналітичній частині дослідження підкреслено ряд позитивних моментів децентралізаційних перетворень, які дали змогу зміцнити окремі аспекти обороноздатності держави на місцевому рівні, а саме: посилення бюджетної автономії територіальних громад, можливості додаткового фінансування формувань територіальної оборони, сприяння мобілізаційним заходам тощо. Проте, ситуація ускладняється тим фактом, що значна частина цих положень або ігнорується громадами, або суперечить внутрішнім підзаконним актам.