«Пливучи Рейном, я мав у руках придбані у Кельні Rhein-sagen і читав їх, звіряючи місцевості, які у них згадувалися на самій природі»: погляд на німецькі землі мандрівників з Наддніпрянської України у ХІХ на початку ХХ ст.

Abstract

У статті розглядається коло питань, пов’язаних з подорожами до Німеччини у ХІХ – на початку ХХ ст. Основна увага приділяється меті, маршрутам, вибору об’єктів для огляду, міжетнічним культурним контактам. Встановлено, що метою подорожей до Німеччини були відпочинок, лікування й навчання. Потрапляли до Німеччини кількома шляхами: пароплавом із Санкт-Петербурга через Швецію або суходолом через Радзивилів, Лемберг і чеські або польські землі. У пригоді подорожнім ставали путівники, які друкувалися у Німеччині. Вони дозволяли розробити маршрут подорожі, обрати місце проживання, об’єкти для огляду, визначитися із засобами пересування. Містами, які найбільше приваблювали мандрівників були Берлін, Гейдельбер, Лейпциг, Мюнхен, а також курорти Баден-Баден, Кіссінген. Упродовж століття під впливом змін напрямків у європейському мистецтві – від романтизму до модерну, зміщувалися акценти і виникала цікавість до різних пам’яток і мистецьких шедеврів. Якщо у першій половині ХІХ ст. подорожніх захоплювали готична архітектура, твори доби Ренессансу, класична опера, етнографічні звичаї місцевого населення, то у другій його половині увага вже приділялася сучасному мистецтву, досягненням науки і техніки, стилю життя, крамницям, кафе тощо. Перебування у Німеччині формувало нове коло спілкування. Тут відбувалося знайомство з представниками європейських еліт, провідними вченими і практиками, співвітчизниками. Встановлені контакти зазвичай були тривалими і багаторічними. Під впливом нового кола спілкування й європейської культури часом руйнувалися імперські ідеологічні стереотипи і відбувалася самоідентифікації мандрівників з Наддніпрянської України.