Захист прав людини і демократії як ключовий напрям безпекової дипломатії США та України

Анотація

Основним завданням даного дослідження є визначення рівня співсумісності зовнішньополітичних підходів та інструментів Сполучених Штатів і України у справі захисту прав людини та демократії як одного з напрямів безпекової дипломатії зазначених держав. Методологічною основою даної наукової праці послужило використання автором документального та порівняльного аналізу. Розглядаючи питання співсумісності зовнішньополітичних підходів Сполучених Штатів і України у справі захисту прав людини та демократії як напряму їх безпекової дипломатії, автор доходить висновку про наявність «узагальнюючої консолідуючої єдності» двох сторін. Остання оцінюватися ним як інтегральна основа для безпекової дипломатії держав західного світу, які стоять на захисті базових ліберально-демократичних цінностей і норм. Відтворюючи єдність загального позиціювання сторін у захисті універсальних демократичних надбань, умовний американсько-український «тандем» все ж розвивається в асиметричному форматі та позначений різними викликами. Така особливість обумовлена низкою факторів, включаючи різну статусність держав в ієрархічній системі міжнародних відносин, їх геополітичними інтересами і стратегічними пріоритетами, а також впливом зовнішніх загроз, зокрема різниці в значимості чинника російської агресії проти України. Разом з тим, стверджується, що безпекова дипломатія США та України у розрізі їх захисту прав людини та демократії сьогодні вже набула системного вигляду і відтворюється у складній системі координат різноманітних інструментів (міжнародна нормотворчість, переговори, консультації та координація дій, санкційні заходи і тиск, а також інформаційно-роз’яснювальні кампанії) як багатостороннього, так і двостороннього форматів взаємодії. Більше того, така взаємодія пролягає не лише на офіційному, або так званому рівні «першого треку», але розвивається і в рамках менш офіційних дипломатичних каналів, показовим серед яких виступає міжпарламентський трек. При цьому, подальших наукових розвідок вимагає питання розвитку двосторонніх та багатосторонніх взаємодій двох держав за сприяння і використання потенціалу недержавних акторів у вигляді різного роду громадських суспільно-політичних та правозахисних організацій, центрів та фондів соціального розвитку.