Обмеження саморегулювання цифрової економіки в умовах правового режиму воєнного стану

Анотація

Статтю присвячено визначенню особливостей обмежень саморегулювання цифрової економіки в умовах правового режиму воєнного стану. Складність регулювання, що пов’язана з розвитком техніки, зумовила дискусію з приводу обмежень саморегулювання цифрової економіки загалом. Умови правового режиму воєнного стану у свою чергу встановили додаткові обмеження щодо функціонування цифрової економіки, які пов’язані із суб’єктним складом сторін та етичністю ведення цифрового бізнесу. Посилення державного регулювання цифрової економіки, яке наразі спостерігаємо в державах Європейського Союзу, Україні та інших державах, створює певні рамки функціонування цифрової економіки, однак не може повністю замінити її приватне регулювання та саморегулювання.

Встановлено, що агресивні маркетингові практики, розвиток штучного інтелекту, приватне регулювання цифровими платформами призвели до появи негативних практик (недобросовісних практик), які можна назвати негативним саморегулювання, що стали підставою для впровадження державного регулювання у цифровій економіці. Обмеження саморегулювання цифрової економіки можна визначити відповідно до рівня регулювання: міжнародний (транснаціональний), які застосовуються як на міждержавному рівні так і на рівні відповідних суб’єктів саморегулювання цифрової економіки (міжнародних неурядових організацій); національний рівень, який також можливий за допомогою державного регулювання та діяльності відповідних недержавних громадських об’єднань (саморегулівних організацій, асоціацій); локальний рівень – самообмеження учасників відповідної асоціації, внутрішні обмеження компанії. Серйозними обмеженнями для негативного саморегулювання можуть бути: встановлення державного регулювання, відповідальності за недобросовісну (незаконну) поведінку, зобов’язання розробки та впровадження комплаєнс політик (кодекси етики). Етичні кодекси, які впроваджуються як відповідними СРО так і підприємствами, є не тільки інструментом добросовісності та добрих практик, а й кодексом самообмежень для відповідних суб’єктів цифрової економіки, які вони зобов’язані дотримуватися із тією ж відповідальністю та повагою як і до державного регулювання.Одним із обмежень саморегулювання цифрової економіки є суб’єктний склад її сторін. Такий підхід, крім іншого, уже знайшов втілення у законодавстві та законопроектній роботі шляхом заборони особам, пов’язаним з державою-агресором, бути учасником цифрової економіки.