Теократична концепція держави та права у середньовіччі (на прикладі Августина Блаженного та Фоми Аквінського)
DOI:
https://doi.org/10.34079/2518-1319-2025-15-30-7-15Ключові слова:
теократія, Середньовіччя, Августин Блаженний, Фома Аквінський, держава, право, Град Божий, Град Земний, природний закон, спільне благо, схоластика, політична думка, Theocracy, Middle Ages, Augustine of Hippo, Thomas Aquinas, state, law, City of God, Earthly City, natural law, common good, scholasticism, political thoughtАнотація
Стаття присвячена глибокому дослідженню теократичних концепцій держави та права у Середньовіччі, зосереджуючись на порівняльному аналізі вчень двох ключових фігур – Августина Блаженного та Фоми Аквінського. Актуальність обраної теми зумовлена постійною значущістю взаємозв'язку релігійних, політичних та правових норм у сучасному світі, де роль релігійних рухів та питання співіснування світських і релігійних цінностей залишаються предметом гострих дискусій. Звернення до середньовічної спадщини є необхідним для розуміння витоків європейської політичної думки.
У роботі детально розглядається концепція Августина Блаженного про «два гради» (Божий та Земний), де держава інтерпретується як «необхідне зло», що виникло внаслідок гріхопадіння, а право слугує інструментом примусу, спрямованим на підтримання порядку у гріховному світі. Підкреслюється, що для Августина справжня справедливість можлива лише в Божому граді, а земні царства мають підкорятися Божественному Провидінню.
На противагу цьому, досліджується вчення Фоми Аквінського, який здійснив революційну інтеграцію арістотелівського раціоналізму в християнську теологію. Аквінат трактував державу не як покарання, а як природне і богоугодне утворення, що відповідає суспільній природі людини. Особлива увага приділяється його чотириступеневій класифікації законів (вічний, природний, людський і божественний), яка демонструє ієрархію правових норм, де людське право, виведене з природного, спрямоване на досягнення «спільного блага» суспільства. Для Фоми закон є не лише засобом примусу, а й дороговказом до доброчесного життя.
У статті проводиться ґрунтовний порівняльний аналіз поглядів обох мислителів щодо джерела походження держави, співвідношення віри та розуму, а також ролі та призначення права. Виявлені принципові відмінності відображають еволюцію політико-правової думки Середньовіччя – від песимістичного погляду на земну державу до її визнання як важливого інституту.
Зрештою, підкреслюється, що ідеї Августина і Фоми стали фундаментом для подальшого розвитку європейської політико-правової думки, вплинувши на формування сучасних концепцій верховенства права та складні питання взаємодії релігійних і державних інститутів у контексті демократичного суспільства.
