Відповідальність у міжнародному повітряному праві: сучасний стан та перспективи імплементації в законодавство України
DOI:
https://doi.org/10.34079/2518-1319-2025-15-30-198-205Ключові слова:
імплементація в законодавство України норм міжнародного повітряного права щодо відповідальності, відповідальність за акти незаконного втручання в діяльність цивільної авіації, повітряне піратство, відповідальність експлуатанта повітряного судна за шкоду третім особам, завдану в результаті актів незаконного втручання, відповідальність авіаперевізника за шкоду, заподіяну стороні договору повітряного перевезення актом незаконного втручання, Implementation of international air law provisions on liability into Ukrainian legislation, responsibility for acts of unlawful interference with civil aviation, acts of unlawful interference with civil aviation; air piracy, the liability of the aircraft operator for damage to third parties caused by acts of unlawful interference, air carrier's liability for damage caused to a party to an air transport contract by an act of unlawful interferenceАнотація
Стаття присвячена аналізу сучасного стану та перспектив імплементації в законодавство України норм інституту відповідальності у міжнародному повітряному праві. Стверджується, що інститут відповідальності в міжнародному повітряному праві, на наше переконання, є одним з основних інструментів забезпечення реалізації його норм і, водночас, одним з найбільш слабких місць (що може здаватись парадоксальним, однак, на думку автора є цілком логічним, враховуючи історичні умови та політичні й економічні реалії).
Зазначається, що Україна, як авіаційна держава, завжди брала активну участь у розвитку міжнародного повітряного права як член ООН та ICAO, сторона міжнародних конвенцій та інших міжнародних договорів та документів. Однак, стосовно імплементації в законодавство України норм міжнародного повітряного права щодо відповідальності, існують деякі проблеми.
Зроблено висновок, що існуючі механізми відповідальності в міжнародному повітряному праві не є достатньо ефективними, але й нові не повною мірою відповідають сучасним реаліям: не враховують нові виклики сьогодення (кіберзагрози, гібридне використання БПЛА поблизу аеропорту для дезорганізації його роботи та використання РЕБ, що загрожує безпеці аеронавігації, для вчинення актів незаконного втручання), містять чимало зазначених вище вузьких місць та компромісних положень (держави неохоче беруть на себе нові міжнародні зобов’язання, особливо ті, що передбачають відповідальність самих держав). Але й з цих «половинчатих» кроків щодо оновлення інституту відповідальності в міжнародному повітряному праві, Україна наразі приєдналась лише до одного відносно нового міжнародного договору – Монреальської конвенції 1999 р.
Перспективи приєднання України до «Пекінських» документів 2010 р. та Монреальського протоколу 2014 р., на нашу думку, цілком реальні, однак необхідна ґрунтовна наукова експертиза щодо відповідності такого приєднання національним інтересам України. Що ж до нових Монреальских конвенцій 2009 р. – перспективи приєднання України тут сумнівні – адже ці конвенції досі не набрали чинності – і можливо не наберуть. До того ж, Україна досі не є стороною навіть чинних Римської конвенції 1952 р. та Протоколу 1978 р. з Монреальським Протоколом 1978 р.
