Європейська практика належної обачності платників податків: адаптація до українського податкового права

Анотація

У статті проведено послідовний аналіз наукових і практичних проблем, що стосуються формування доктрини належної обачності платників податків. Встановлено, що податкові правовідносини належать до найбільш делікатних сфер правового регулювання, оскільки тут особливо відчутним є протиставлення інтересів держави, зацікавленої у стабільному наповненні бюджету, та інтересів платників податків, для яких принципи правової визначеності та свободи підприємницької діяльності мають фундаментальне значення. У такому балансі ключову роль відіграє доктрина належної обачності, яка у судовій практиці виступає своєрідним інструментом гармонізації державних і приватних інтересів. Вона використовується судами як практичний інструмент для забезпечення рівноваги між потребою держави у податкових надходженнях та правом платників податків на здійснення підприємницької діяльності у межах правової визначеності. Вжиті платником податків заходи щодо дотримання правил та норм податкового законодавства вважаються достатніми, якщо контролюючий орган не доведе, що, вчиняючи певні дії або допускаючи бездіяльність, за які передбачена відповідальність, платник податків діяв нерозумно, недобросовісно та без належної обачності. Саме на контролюючий орган покладається обов’язок довести вину платника податків у вчинені податкового правопорушення, довести, що недостатньо вжито заходи у зв’язку з неналежною обачністю в діях платників. Практика Суду ЄС демонструє доцільність закріплення цього інституту у законодавстві та встановлення чітких критеріїв його застосування. Для України важливим завданням є гармонізація національного підходу з європейськими стандартами, що дозволить мінімізувати податкові ризики та сприятиме розвитку правової визначеності у сфері оподаткування. Порівняння з міжнародними підходами свідчить, що українська судова практика фактично рухається у напрямі зближення з європейськими стандартами. Однак відсутність законодавчого визначення доктрини належної обачності породжує ризики правової невизначеності та неоднакового застосування. Необхідним є унормування критеріїв належної обачності на рівні Податкового кодексу України, що забезпечить прозорість правовідносин та підвищить правову захищеність платників податків.