Медіаційні угоди у міжнародних інвестиційних спорах крізь призму джерел їх закріплення
DOI:
https://doi.org/10.34079/2518-1319-2026-16-31-332-339Ключові слова:
медіація, медіаційна угода, інвестиційні спори, міжнародні інвестиційні правовідносини, медіаційне застереження, альтернативне вирішення спорів, mediation, mediation agreement, investment disputes, international investment legal relations, mediation clause, alternative dispute resolutionАнотація
Стаття присвячена аналізу джерел закріплення медіаційної угоди на різних рівнях правового регулювання в контексті вирішення міжнародних інвестиційних спорів шляхом медіації. Актуальність дослідження зумовлена зростанням кількості інвестиційних конфліктів між державами (державними органами) та іноземними інвесторами, а також необхідністю формування ефективних, гнучких і неконфронтаційних способів їх врегулювання, особливо в умовах післявоєнного відновлення України, трансформації економіки та її інтеграції до європейського правового простору.
У статті проаналізовано доктринальні підходи до розуміння медіаційної угоди, співвідношення понять «медіаційна угода», «договір про проведення медіації» та «угода за результатами медіації», а також запропоновано авторське визначення медіаційної угоди як письмової домовленості сторін про врегулювання спору шляхом медіації без встановлення обов’язку досягти конкретного результату. Обґрунтовано, що специфіка інвестиційної медіації зумовлена її функціонуванням на перетині міжнародного публічного та приватного права, що впливає на характер і форми вираження згоди сторін на проведення медіації.
У статті детально проаналізовано джерела, у яких може міститися медіаційна угода або медіаційне застереження в інвестиційних правовідносинах: міжнародні інвестиційні договори (двосторонні та багатосторонні угоди про заохочення та захист інвестицій, договори про вільну торгівлю з інвестиційними розділами), індивідуальні інвестиційні контракти, національне законодавство держави-реципієнта інвестицій, а також інші форми вираження взаємної згоди сторін, зокрема спільне звернення до міжнародної інституції.
Підкреслюється, що закріплення медіаційного застереження у міжнародному договорі надає згоді держави характеру попередньої загальної згоди відповідно до норм міжнародного публічного права. З урахуванням Керівних принципів ЮНСІТРАЛ щодо медіації у міжнародних інвестиційних спорах (2024) та практики ICSID розглядаються механізми ініціювання медіації без укладення окремого письмового документа. Констатується, що чинне законодавство України прямо не передбачає можливості врегулювання інвестиційних спорів шляхом медіації, що свідчить про відсутність нормативно вираженої згоди держави на застосування цієї процедури та вказує на необхідність удосконалення національного законодавства у відповідній сфері.
