Науково-теоретичні засади дослідження ономасіологічних параметрів ад’єктивів як частиномовного класу слів
DOI:
https://doi.org/10.34079/2226-3055-2021-14-24-157-162Ключові слова:
частина мови, ознакове слово, прикметник, віддієслівний прикметник, предикат, атрибут, просте ускладнене речення, напівпредикативний ад’єктивний компонент, відокремлення, a part of speech, predicate, attribute, simple extended sentence, semi-predicative adjective component, detachment / disjunctionАнотація
У статті узагальнено відомості про теоретичні засади вивчення ад’єктивів як окремого частиномовного класу слів, схарактеризовано особливості функціювання ад’єктивів у структурі речення як атрибутивних та предикативних компонентів; комплексно досліджено явище синтаксичного ускладнення структури простого речення напівпредикативними ад’єктивними компонентами (традиційно – відокремленими прикметниковими і дієприкметниковими зворотами), що їм притаманна потенційна предикативність.
The article focuses on the study of the phenomenon of syntactic complication of a simple sentence structure by semi-predicative adjectival components (traditionally known as detached participle and verbal adverb phrases) with the inherent potential predicativeness. The scientific relevance of the investigation is predetermined by a general tendency of modern linguistic studies towards the problems of semantic syntax, and by the attempt to elaborate a semantic theory of a sentence with regard to the central place of syntax in grammar, asymmetry of a language sign, deep categories of sentence. Therefore, the analysis of simple sentences complicated by semi-predicative adjectival components (SАC) is predefined foremost by their ability to distinguish priorities of a personality in his/her act of communication during which a speaker differentiates their propositions as dynamic or static, full-sentenced or elliptical.
Semi-predicativeness is defined as a syntactic category of a simple (mono-predicative) complicated sentence, that has acquired formal features, namely, its structuring according to a certain grammatical pattern, where the participle, the verbal adverb, the adjective or the noun with an appositive function take a central position; its intonation of detachment; its syntactic autonomy and disjunction. In this respect, SAC is interpreted as embodied through the detachment of mono- or multi-lexeme syntactic formations appearing as a result of shortening of a simple elementary sentence into a non-sentence proposition. A central position in it is occupied by a secondary attributive syntaxeme represented by an adjective, that is grammatically and semantically related to a basic part of a simple complicated sentence and it illustrates secondary predicative-attributive relations (sometimes bearing adverbial features). The scientific novelty of the research results consists in the definition of SAC based on its formally-grammatical, semantic-syntactical and functional features; the determination of outer syntagmatic efficiency of the adjective in the structure of a simple complicated sentence; the highlighting of models that underline valency potential of adjectives within the limits of a semi-predicative construction, and also their distribution through valency-not-predefined components.
The article explores and contains theoretical principles of the research of the adjective as a separate part of speech. Detachment and semi-predicativeness have been characterized as formally-syntactic categories of a simple sentence complicated by SAC; secondary predication has been analysed as a marker of semantic complication of simple sentences with SAC. Functional potential of semi-predicative adjectival components in the structure of a simple sentence has been described.
Посилання
Балли, Ш., 2001. Общая лингвистика и вопросы французского языка. Москва : Едиториал УРСС.
Вихованець, І. та Городенська, К., 2004. Теоретична морфологія української мови. Київ : Пульсари, с.6–216.
Вихованець, І. Р., 1988. Частини мови в семантико-граматичному аспекті. Київ : Наукова думка.
Гуйванюк, Н., 2009. Ономасіологічна близькість частин мови як основа кореферентності висловлень. Мовознавчий вісник, 8, с. 176–188.
Кононенко, I. В., 2009. Прикметник у слов’янських мовах. Київ : ВПЦ «Київський унiверситет».
Кубрякова, Е. С., 1978. Части речи в ономасиологическом освещении. Москва : Наука.
Кульбабська, О., 2013. Ономасіологічне узгодження засобів предикації в простому реченні. Науковий вісник Чернівецького національного університету, 661–662 : Слов'янська філологія, c. 101–111.
Мединська, Н. М., 2018. Семантико-граматична диференціація ознакових слів. Доктор наук. Дисертація. Інститут Української мови НАН України. Київ.
Теньер, Л., 1988. Основы структурного синтаксиса. Москва : Прогресс.