Міфопоетика як показник притчової природи роману Василя Шкляра «Ключ»

Анотація

Основна увага автора зосереджена в статті на жанровій трансформації в романі «Ключ» Василя Шкляра. Незважаючи на те, що завдяки напруженому сюжету його часто класифікують як детектив – жанр, специфічний для масової літератури, цей роман розкриває значно складніші теми, такі як моральний вибір, пошук життєвого призначення, силу любові й протистояння злу, що властиві елітарній літературі. Аналіз притчової природи твору, спрямованої на вічні загальнолюдські цінності, дозволяє розкрити глибинні філософські сенси, приховані за розвитком гостросюжетних подій. Використаний у статті міфопоетичний метод дослідження був зумовлений потребою розглянути міфологічну образність і символіку, які сприяють універсалізації змісту твору й виходу на перший план саме позачасової проблематики. Притчовий характер детективного роману розкривається в постмодерністському вимірі: автор не дає прямих повчань, а спонукає до роздумів щодо достовірності моральних принципів; замість чіткого висновку – багатозначна суть, що формується індивідуальним розумінням читача.