Своєрідність художньої реалізації психології героя-дитини в повісті Анатолія Дімарова «Діти»

Анотація

У статті розглянуто питання специфіки художнього втілення дитячої психології в повісті «Діти» (1976) Анатолія Дімарова. Крім того, осмислено авторську інтерпретацію образів героїв-дітей – євреїв за національністю, багатогранність їхнього внутрішнього «Я»; зосереджено увагу на концептуальності домінантного засобу творення характеру – художній деталі тощо.

Акцентовано, що одним із провідних мотивів повісті «Діти», безпосередньо повʼязаним із художнім виокресленням психопростору героя-дитини, є мотив страху. Умонтовуючи в канву сюжетно-композиційного простору образи єврейських дітей Діми і Рити, письменник ніби готує благодатний ґрунт для розмислів, зʼясування (чи хоча б актуалізації) причин людиноненависництва, джерел і наслідків воєнної риторики, її вплив на вразливе дитяче «Я» тощо. Зʼясовано, що мовлення героїв нерідко тісно взаємодіє з невербальною комунікацією – жестами, мімікою, рухами тощо. Класичні невербальні інструменти, що загалом підлягають контролю, інформативно насичені, сигналізують про емоційну складову внутрішнього стану персонажа, уможливлюють відтворення його переживання.