Семантика алкоголю та опозиція ром – коньяк у романі Е. М. Ремарка «Три товариші»

Анотація

У статті розглянуто семантику алкоголю у романі Е. М. Ремарка «Три товариші». Зокрема, з’ясовано, що переважна більшість сцен та епізодів роману маркована назвами численних алкогольних напоїв, знаками пиття і сп’яніння або неодноразовими вказівками на кав’ярні, ресторани, бари, шинки та пивниці, які постають домінантним хронотопом твору. Зазвичай семантика пиття у Ремарка розглядається у контексті проблематики «втраченого покоління» як душевна і/або фізична анестезія, що притуплює біль, сум, страх і розчарування внаслідок пережитого травматичного досвіду війни, а алкоголь – як засіб втечі від реальності і спосіб самозабуття (значна кількість епізодів підтверджує цю тезу). Але частина сцен пиття сповнена високого естетизму, виразно транслює семантику гедонізму (повнокровної насолоди смаковими якостями, кольоровою гамою, нюансами аромату тощо) та втілює естетику симпосіону. А алкогольні напої (як і їжа)  постають єдиною доступною насолодою для героїв твору, способом смакувати миті і насолоджуватися радощами цього життя. Опозиція «ром – коньяк» у романі «Три товариші» маркує семантично протилежні ситуації та епізоди: ром символізує першопочаток життя, народження та зародження усього нового, а коньяк (як дигестив) – закінчення, руйнацію та смерть.