Назустріч іншому: Чеслав Мілош у гуманістичній концепції Кшиштофа Чижевського

Анотація

У статті досліджено місце Чеслава Мілоша у формуванні гуманістичної концепції Кшиштофа Чижевського та визначено функції мілошівського дискурсу в осмисленні культури пограниччя, відкритості до Іншого й міжкультурного співбуття. Простежено становлення інтелектуального діалогу Чижевського з Мілошем – від раннього академічного зацікавлення його творчістю та особистого спілкування до концептуалізації мілошівських ідей у зрілій есеїстиці польського автора. Основним матеріалом дослідження стали книги «Мілош. Сполучна тканина», «Лінія повернення. Про практику прикордоння у діалозі з Чеславом Мілошем», «Малий центр світу. Нотатки практика ідеї» та «У напрямку Ксенополісу». З’ясовано, що Мілош постає у творчості Чижевського не лише об’єктом літературної рецепції, а передусім інтелектуальним співрозмовником, через діалог з яким формуються ключові категорії його гуманістичного мислення: «людина пограниччя», «лінія повернення», «сполучна тканина», міст, місце, Інший і спільнота. Особливу увагу приділено метафорі «сполучної тканини», що репрезентує розуміння культури як системи зв’язків між різними ідентичностями без нівелювання їхньої окремішності. Проаналізовано авторську перекомпозицію текстів із книги «Мілош. Сполучна тканина» у пізніших збірках Чижевського та встановлено, що їх повторне включення до нових книжкових контекстів розширює функціонування мілошівської проблематики від осмислення досвіду культурного пограниччя до універсальної моделі співбуття з Іншим. Доведено, що концепція Ксенополісу стає подальшим розгортанням цієї гуманістичної парадигми: відкритість до Іншого в ній не передбачає відмови від власної культурної ідентичності, а ґрунтується на взаємозалежності вкоріненості та відкритості. У цьому контексті Чеслав Мілош постає одним із концептуальних джерел руху Чижевського від практики пограниччя до гуманістичної моделі культури діалогу та співбуття.