СОЦІОЛОГІЗАЦІЯ ПРИРОДНОГО ПРАВА: ДО ПИТАННЯ ПРО СУМІСНІСТЬ ТИПІВ ПРАВОРОЗУМІННЯ
DOI:
https://doi.org/10.34079/2226-3047-2023-14-27-163-170Ключові слова:
природне право, соціологічне право, соціологізація природного права, соціологічна методологія, метафізичність, легітимність, цінності, natural law, sociological law, sociologization of natural law, sociological methodology, metaphysics, legitimacy, valuesАнотація
У статті досліджено поширену тенденцію обґрунтування концепту природного права в межах емпіричних соціокультурних та антропологічних чинників з метою позбавлення його метафізичного характеру, що відповідає соціологічній методології. Увага акцентується на тезисі про принципову сумісність концепцій природного та соціологічного права, який, на думку автора, є хибним, що намічає відповідну мету роботи в напрямках доведення формальнологічної та методологічної несумісності вказаних концептів, а також неспроможності соціологічної інтерпретації природного права вирішити проблему браку довіри до нього.
Увагу зосереджено на нездатності соціологічної методології вирішити проблему етичного обґрунтування правильності правових норм та поведінки, що виразно виявляється в проекціях легітимності та цінностей. Підкреслено, що етичні засновки права не виводяться із фактичного стану і вимагають абсолютних цінностей, які мають трансцендентну (метафізичну) природу.
Висновується, що природне право та соціологічне право є порівняними але логічно не сумісними концептами, оскільки вони утворюються за протилежними сутнісними ознаками, які зумовлюють протилежність елементів, що складають їх обсяги. Крім того, розглянуті поняття та концепції протилежні за онтологічними принципами походження і сутності, а також за пізнавальними ідеалами, що утворюють принципи їх методології. В сукупності це дозволяє наполягати на протилежності їх природи.
Втім, їх протилежність не виключає взаємодоповнюваність у виконанні методологічної справи, яку вони роблять, хоча і по-своєму. Тому наявність прогалин у знаннях щодо онтологічних підстав теорії природного права, не є причиною відмови від її інструментальних можливостей в якості ціннісного мірила щодо норм, які встановлені людьми. Для відновлення довіри до природного права його соціологізації виявляється не достатньо, оскільки емпірична методологія соціологізму створює лише ілюзію вирішення проблеми виправдання етичних засновків правопорядку, яку концепція природного права вирішує іншим пізнавальним шляхом.
Посилання
Алекси, Р., 2004. Природа философии права. Проблеми філософії права, II, с 9-26.
Габермас, Ю., 2014. До реконструкції історичного матеріалізму. Переклад з нім. В. Купліна. Київ : Дух і Літера.
Монтескье, Ш. Л., 2010. О духе законов. Электронная библиотека «Гражданское общество» [онлайн] Доступно: <http://www.civisbook.ru/files/File/Monteskye.O dukhe.pdf>
Рабінович, С.П., 2010. Природно-правові підходи в юридичному регулюванні : монографія. Львів : Львівський державний університет внутрішніх справ.
Таманага Браян, 2007. Верховенство права: історія, політика, теорія. Переклад з англ. А. Іщенка. Київ : Вид. дім «Києво-Могилянська академія».
Ципелліус, Р., 2000. Філософія права. Переклад з німецької. Київ : Тандем.
Черних, Є.М., 2021. Методологія фактичності в загальній теорії права та деякі незручні питання до неї. Вісник Маріупольського державного університету. Серія: Право, 22, с. 76–83.
Kelsen, H. and Ehrlich, E., 2003. Rechtssoziologie und Rechtswissenschaft. Eine Kontroverse (1915–1917). Baden-Baden.
Moore, G. E., 2000. Principia Ethica. Cambridge University Press. 1903. // Цит. за: Ципелліус Р. Філософія права. Пер. з нім. Київ : Тандем, c. 106.
Rottleuthner, H., 1984. Rechtstheoretische Probleme der Soziologie des Rechts. Die Kontroverse zwischen Hans Kelsen und Eugen Ehrlich (1915–1917). Rechtstheorie. 1984. Beiheft 5.
Weber, M., 1968. Economy and Society: An Outline of Interpretative Sociology (Vol. 1). New York: Bedminster Press. 1968. // Цит. за: Ципелліус Р. Філософія права. Пер. з нім. Київ : Тандем, 2000. С. 133.