СОЦІОЛОГІЗАЦІЯ ПРИРОДНОГО ПРАВА: ДО ПИТАННЯ ПРО СУМІСНІСТЬ ТИПІВ ПРАВОРОЗУМІННЯ

Abstract

У статті досліджено поширену тенденцію обґрунтування концепту природного права в межах емпіричних соціокультурних та антропологічних чинників з метою позбавлення його метафізичного характеру, що відповідає соціологічній методології. Увага акцентується на тезисі про принципову сумісність концепцій природного та соціологічного права, який, на думку автора, є хибним, що намічає відповідну мету роботи в напрямках доведення формальнологічної та методологічної несумісності вказаних концептів, а також неспроможності соціологічної інтерпретації природного права вирішити проблему браку довіри до нього.

Увагу зосереджено на нездатності соціологічної методології вирішити проблему етичного обґрунтування правильності правових норм та поведінки, що виразно виявляється в проекціях легітимності та цінностей. Підкреслено, що етичні засновки права не виводяться із фактичного стану і вимагають абсолютних цінностей, які мають трансцендентну (метафізичну) природу.

Висновується, що природне право та соціологічне право є порівняними але логічно не сумісними концептами, оскільки вони утворюються за протилежними сутнісними ознаками, які зумовлюють протилежність елементів, що складають їх обсяги. Крім того, розглянуті поняття та концепції протилежні за онтологічними принципами походження і сутності, а також за пізнавальними ідеалами, що утворюють принципи їх методології. В сукупності це дозволяє наполягати на протилежності їх природи.

Втім, їх протилежність не виключає взаємодоповнюваність у виконанні методологічної справи, яку вони роблять, хоча і по-своєму. Тому наявність прогалин у знаннях щодо онтологічних підстав теорії природного права, не є причиною відмови від її інструментальних можливостей в якості ціннісного мірила щодо норм, які встановлені людьми. Для відновлення довіри до природного права його соціологізації виявляється не достатньо, оскільки емпірична методологія соціологізму створює лише ілюзію вирішення проблеми виправдання етичних засновків правопорядку, яку концепція природного права вирішує іншим пізнавальним шляхом.