Міжнародна правотворчість і джерела міжнародного права як сучасні феномени
DOI:
https://doi.org/10.34079/2518-1319-2025-15-30-92-101Ключові слова:
міжнародне право, міжнародна правотворчість, міжнародна договірна правотворчість, джерела міжнародного права, міжнародний договір, суб’єкт, реалізація, феномен, співвідношення, international law, international lawmaking, international treaty lawmaking, sources of international law, international treaty, subject, implementation, phenomenon, correlationАнотація
Мета статті передбачає розкриття поняття і сутності міжнародної правотворчості як сучасного феномену, підходів до його розуміння, відмінних характеристик. Оскільки вивчення міжнародної правотворчості пов’язано, насамперед, з природою міжнародного договору як одного з основних джерел міжнародного права, а міжнародна договірна правотворчість яскраво демонструє найбільш актуальні аспекти розвитку міжнародного права, тому актуальним є комплексне дослідження цих феноменів, їх співвідношення та визначення перспективних напрямів наступних наукових напрацювань у цій сфері.
Задля досягнення заявленої мети використано методологічний інструментарій, що включає низку загальних і спеціальних методів і методологічних підходів дослідження: зокрема феноменологічний, гносеологічний, герменевтичний, аксіологічний, онтологічний, компаративістський і праксеологічний підходи, а також діалектичний, порівняльно-правовий, системно-структурний, структурно-функціональний методи, метод правової семіотики, правового моделювання і прогнозування тощо.
Узагальнено існуючі доктринальні позиції стосовно існуючих понять, трактувань міжнародної правотворчості, окремих наукових підходів визначення цього феномену у вузькому і широкому значеннях, відмінних характеристик, а також прогалин, що потребують належного ґрунтовного аналізу. Підкреслено що концептуалізація міжнародної правотворчості підкреслює тісний зв'язок з науковою проблематикою джерел міжнародного права, порядком їх створення і реалізації. Тенденції і закономірності, характерні для системи джерел міжнародного права, співмірні з розвитком міжнародної правотворчості загалом, специфікою галузевої міжнародної правотворчості тощо.
Констатовано, що фундаментальні засади і стандарти міжнародної правотворчості зумовлені природою і змістом цього феномену, об’єктно-суб’єктним складом, сферами і рівнями поширення тощо. Взаємодоповнюючими процесами вбачається процеси створення міжнародних договірних норм і міжнародних звичаєвих норм, міжнародних судових рішень, що визначені встановленими міжнародним правом процедурами, фундаментальне значення при цьому мають загальні принципи права, основні принципи міжнародного права, спеціальні принципи міжнародної правотворчості. Саме комплексний і системний підходи дозволяють цілісно і багатогранно розкрити природу досліджуваних феноменів.
