Міжнародна правотворчість і джерела міжнародного права як сучасні феномени

Abstract

Мета статті передбачає розкриття поняття і сутності міжнародної правотворчості як сучасного феномену, підходів до його розуміння, відмінних характеристик. Оскільки вивчення міжнародної правотворчості пов’язано, насамперед, з природою міжнародного договору як одного з основних джерел міжнародного права, а міжнародна договірна правотворчість яскраво демонструє найбільш актуальні аспекти розвитку міжнародного права, тому актуальним є комплексне дослідження цих феноменів, їх співвідношення та визначення перспективних напрямів наступних наукових напрацювань у цій сфері.

Задля досягнення заявленої мети використано методологічний інструментарій, що включає низку загальних і спеціальних методів і методологічних підходів дослідження: зокрема феноменологічний, гносеологічний, герменевтичний, аксіологічний, онтологічний, компаративістський і праксеологічний підходи, а також діалектичний, порівняльно-правовий, системно-структурний, структурно-функціональний методи, метод правової семіотики, правового моделювання і прогнозування тощо.

Узагальнено існуючі доктринальні позиції стосовно існуючих понять, трактувань міжнародної правотворчості, окремих наукових підходів визначення цього феномену у вузькому і широкому значеннях, відмінних характеристик, а також прогалин, що потребують належного ґрунтовного аналізу. Підкреслено що концептуалізація міжнародної правотворчості підкреслює тісний зв'язок з науковою проблематикою джерел міжнародного права, порядком їх створення і реалізації. Тенденції і закономірності, характерні для системи джерел міжнародного права, співмірні з розвитком міжнародної правотворчості загалом, специфікою галузевої міжнародної правотворчості тощо.

Констатовано, що фундаментальні засади і стандарти міжнародної правотворчості зумовлені природою і змістом цього феномену, об’єктно-суб’єктним складом, сферами і рівнями поширення тощо. Взаємодоповнюючими процесами вбачається процеси створення міжнародних договірних норм і міжнародних звичаєвих норм, міжнародних судових рішень, що визначені встановленими міжнародним правом процедурами, фундаментальне значення при цьому мають загальні принципи права, основні принципи міжнародного права, спеціальні принципи міжнародної правотворчості. Саме комплексний і системний підходи дозволяють цілісно і багатогранно розкрити природу досліджуваних феноменів.