ДЕЯКІ МІРКУВАННЯ ПРО НАЦІОНАЛЬНИЙ ЗАХИСТ ГРОМАДЯНСЬКИХ ПРАВ ЛЮДИНИ

Abstract

В статті розглядаються доктринальні і нормативно-правові визначення поняття громадянських прав людини, а також національних гарантій забезпечення громадянських прав, їх види і можливі шляхи удосконалення.

Автори аналізують поняття, правове і філософське підґрунтя здійснення прав людини в міжнародному і національному аспекті, спираючись на тексти міжнародних документів, а також наукові пошуки іноземних і українських науковців в галузях теорії держави і права, міжнародного права і конституційного права.

Автори вважають, що поняття прав людини і, зокрема громадянських прав людини, не було незмінним протягом всієї своєї історії і якщо на перших етапах становлення було пов’язано з належністю особи до держави («громадянство»), то поступово майже втратило цей зв’язок. 

Аналіз сучасного значення поняття «громадянські права», свідчить,  що сучасний переклад українською мовою назви Пакту 1966 р. :  «Міжнародний пакт про громадянські і політичні права» є оманливим, двозначним і таким, що не відображає сутності поняття «цивільні права людини» в міжнародному контексті.

Існує вірогідність, що українська юридична наука знайде інший еквівалент терміну «цивільні права» в значенні основних прав людини. Як можливий варіант, пропонується досить змістовний варіант заміни – «основоположні (буттєві) права і свободи людини за П.М. Рабіновичем.

Автори звертають увагу на ту обставину, що поняття національних гарантій забезпечення громадянських прав науковцями дається далеко не завжди.

До них в широкому розумінні потрібно віднести державні, тобто, які  належать  даній  країні  і стосуються  її  народу, відображають  його характер, особливості і суспільну діяльність, позитивно діючі умови і засоби, які забезпечують їх фактичну реалізацію.

Оскільки природні права людини і громадянина, закріплені Конституцією України, не є вичерпними, важливою гарантією захисту цих прав, повинне стати сучасне розуміння духовних цінностей.