ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ РОСІЙСЬКОЇ ФЕДЕРАЦІЇ ЗА ЗЛОЧИНИ, СКОЄНІ НА ТЕРИТОРІЇ УКРАЇНИ
DOI:
https://doi.org/10.34079/2226-3047-2023-14-27-140-152Keywords:
держава, функції держави, воєнний стан, відповідальність, заходи примусу, безпека, збройний конфлікт, санкції, state, state functions, martial law, responsibility, coercive measures, security, armed conflict, sanctionsAbstract
ООН неодноразово засуджувала російську агресію та спроби незаконної анексії української території, визнавала акт агресії з боку російської федерації проти України (резолюції «Агресія проти України» від 2 березня 2022 року, «Територіальна цілісність України: захист принципів Статуту ООН» від 7 жовтня 2022 року). Попри відкрите засудження політики російської федерації та її вторгнення на територію незалежної держави з боку цивілізованого світу, країна-агресор дотепер продовжує переслідувати свої жорстокі цілі, які суперечать будь-яким приписам міжнародного права, міжнародного гуманітарного права. Щоденно права цивільного населення, закріплені Женевськими конвенціями, демонстративно порушуються, зокрема, шляхом постійних масованих атак, цілями яких є саме об’єкти цивільної інфраструктури.
Міжнародне правове співтовариство неймовірно рішуче налаштоване забезпечити можливість притягнення РФ до відповідальності за злочини, скоєні на території Україні.
У статті аналізуються форми матеріальної та нематеріальної відповідальності, які застосовуються та можуть бути застосовані до Російської Федерації як держави-агресора, практика застосування санкцій, вимоги позовних заяв України проти РФ, що подані до міжнародних юрисдикційних органів (Міжнародного суду ООН, Міжнародного трибуналу з морського права, Європейського суду з прав людини), зміст і наслідки прийнятих рішень.
Робиться висновок, що звернення до міжнародних юрисдикційних органів не стосується встановлення факту агресії з боку РФ, вирішення питання про форми, розмір відповідальності держави-агресора.
Доводиться, що наказ Міжнародного суду ООН про застосування тимчасових заходів є обов'язковими згідно з міжнародним правом, що покладає на держави-сторони спору чіткі юридичні зобов’язання і порушення якого «передбачає зобов’язання здійснити відшкодування в належній формі». Питання виконання державою наказу та відшкодування в належній формі розглядаються Судом у рішенні по суті справи.
Неможливість попередження військової агресії проти України, часткове обмеження цієї держави шляхом застосування санкцій, дають підстави вважати, що наявні способи та механізми міжнародно-правової відповідальності є недостатніми. Саме тому на дипломатичному рівні Україною повинні створюватися нові способи обмеження та притягнення до відповідальності росії як держави та її окремих громадян, причетних до керівництва та виконання злочинів, вчинених на території України.
References
Війна & Санкції, б.д. Документ робочої групи №11. План дій 2.0. Посилення санкцій проти Російської Федерації. Доступно: <https://sanctions.nazk.gov.ua/action-plan/>.
Войціховський, А. В., 2020. Міжнародне право: підручник. Харків: нац. ун-т внутр. справ.
Касьян, А. В. та Чурилова, Т. М., 2022. Репарації як спосіб відшкодування шкоди, завданий війною: матеріали VІ Міжнародної науково-практичної конференції. Сумський державний університет.
Коверзнєв, М. С. та Коверзнєва, Г. П., 2016. Відповідальність держав у міжнародному праві. Альманах міжнародного права. 13.
Мисак, О. І., 2017. Міжнародно-правова відповідальність – традиційний вид юридичної відповідальності. Юридичний науковий електронний журнал, 6.
Скрильник, О. О., 2013. Особливості відповідальності в сучасному міжнародному праві. Часопис Київського університету права, 4.
Циверенко, Г. П., 2014. Фактичні підстави для виникнення міжнародно-правової відповідальності. Актуальні проблеми держави і права. 73.
Циверенко, Г. П., 2017. Відповідальність держав у міжнародному праві. Вчені записки ТНУ ім. В.І. Вернадського. Серія «Юридичні науки» . 28 (67).
Permanent Court of Arbitration, n.d. [2017-06] Dispute Concerning Coastal State Rights in the Black Sea, Sea of Azov, and Kerch Strait (Ukraine v. the Russian Federation). Available at: <https://pca-cpa.org/en/cases/149/>.
The European Court of Human Rights, 2022. Case of Ukraine and the Netherlands v. Russia (Applications nos. 8019/16, 43800/14 and 28525/20): Decision of Grand Chamber, 30 November 2022. Available at: <https://hudoc.echr.coe.int/eng/?i=001-222889>.
