Місцеве самоврядування періоду Козацької доби (кінець ХV ст. -першої половини ХVII ст.)

Abstract

Досліджено виникнення козацтва та функціонування органів козацького самоврядування (кін. ХV ст. -пер.пол.  ХVII ст.). Висвітлено, що  зібрання всіх без винятку козаків – рада (коло), була вищим органом влади на Запорозькій Січі. Чернецькою радою вона називалася тоді, коли козаки збиралися не за старшинською, а за власною ініціативою. Також на раду могли зібратися лише старшини, а в окремих випадках на коло могли запросити не все козацтво, а лише депутації від куренів. Існування ради не регламентувалося формальними правилами, традиційно коло скликалась щорічно 1 січня на Січі, для переобрання отамана та старшини, а в разі поточної потреби скликалися неординарні ради, які могли збиратися там де виникала така потреба. Рада була дорадчим органом, інструментом досягнення консенсусу, прийняття спільного рішення, яке ставало обов’язковим для спільноти, що його ухвалила. При ухваленні рішення рада розділялася на два кола – старшинське та чернетське, що обіймало чернь – простих людей. І дуже часто, коли чернетське коло одностайно приймало рішення, то старшині, навіть мимоволі, доводилось приставати на бік більшості. В ознаку прийняття рішення били в литаври та давали гарматні залпи.

На повагу ради виносились найважливіші питання щодо життєдіяльності козацької громади, а саме: встановлення військового устрою, обрання виконавчих органів – отамана, старшини, питання війни та миру, проведення переговорів з послами інших держав. В особливо важливих справах рада ставала вищою судовою інстанцією.

 Визначено, що виконавчу владу в козацькій громаді обіймав кошовий отаман, який обирався загальним колом на один рік та мав потужний вплив на повсякденне життя Січі. Здійснювати виконавчу владу кошовому отаману допомагала козацька старшина – суддя, осавул, писар, яка обиралася задля виконання волі громади. Джерелом влади була не владолюбна старшина, а козацька спільнота, її воля. А відтак успіх керівництва залежав від здібності інтегруватися в спільноту, знати її потреби та видавати лише ті накази, які визнавались козаками та виконувались добровільно. Будь-який примус з боку старшини щодо виконання наказів козаками, або їх покори, був неможливий та протирічив би козацькій демократії.

The occurrence of the Cossacks and the functioning of the Cossack self-government bodies (end of the fifteenth century - the first half of the seventeenth century) have been explored in the article. It has been highlighted that the summit of all Cossacks, without exception - a council (circle) - was the supreme body of power in Zaporizhian Sich. It was called by the Chernetsky council when the Cossacks did not gather by the will of starshina, but on their own initiative. Besides, only the starostas could meet on the council, and in some cases not all of the Cossacks could be invited to the circle, but only heads of kurins. The existence of the council was not regulated by formal rules; traditionally the circle was convened annually on January 1 in Sich, for the re-election of the ataman and starostas, and in the case of the current necessity, convoked extraordinary councils that could be convened where the request arose. The Council was an advisory body, an instrument for reaching consensus, and a joint decision, which became binding on the community that adopted it. When making a decision, the council was divided into two circles - the Starosta and the Chern’ (vulgus), which included people with the lowest common denominator, commoners. When the Chern’ circle unanimously made a decision, the Starostas, even involuntarily, had to come down in favour on the side of the majority. In order to demonstrate decision-making process, they beat the timbasl and gave cannon volleys.

On behalf of the council, the most important questions concerning the life of the Cossack community were put forward, namely: the establishment of a military structure, the election of executive bodies - the ataman, the starosta, the questions of war and peace, negotiations with the ambassadors of other states. In particularly important cases, the council became the highest judicial authority.

 It has been determined that the executive power in the Cossack community was occupied by the ataman of Kosh, who was elected by the general circle for one year and had a powerful influence on the daily life of Sich. The Cossack starshina - a judge, an osavul, a pisar’ (clerk) who was elected for the purpose of fulfilling the will of the community - assisted in the exercise of executive power by the ataman. The source of power was not the ruling starshina, but the Cossack community, its will. Consequently, the success of the leadership depended on the ability to integrate into the community, to know its needs and to issue only those orders that were recognized by the Cossacks and were performed voluntarily. Any coercion on the part of the starshina for the execution of orders by the Cossacks, or their obedience, was impossible and contrary to the Cossack democracy.