Міжнародно-правові засади діяльності УВКБ ООН: сфери компетенції та інституційні обмеження

Abstract

Управління Верховного комісара ООН у справах біженців є одним з ключових та найважливіших міжнародних органів, який забезпечує захист осіб, що вимушено залишили свої країни через переслідування за різними ознаками, збройні конфлікти, чи інші загрози. Діяльність цього органу ґрунтується на положеннях міжнародного права, зокрема Конвенції про статус біженців 1951 року, Протоколу 1967 року, Статуту Управління Верховного комісара ООН у справах біженців та численних резолюціях Генеральної Асамблеї ООН.

У статті здійснюється правовий аналіз компетенції вищезазначеної організації, її міжнародно-правових механізмів впливу на міграційну політику та ролі у формуванні міжнародних стандартів та міжнародної практики захисту біженців. Особлива увага приділяється інституційним обмеженням, що виникають внаслідок добровільного характеру співпраці з державами, відсутності правозастосовчих повноважень та перешкод у реалізації мандата

Розглядаються проблеми взаємодії із національними урядами, міжнародними організаціями та іншими структурами, а також оцінюється ефективність діяльності у кризових ситуаціях. У статті аналізуються сучасні виклики для організації, зокрема зростання національного суверенітету як аргументу для обмеження співпраці та використання механізмів міжнародного права для зміцнення її позицій у сфері захисту біженців.