Механізми правового захисту переміщених осіб з України в Європейському Союзі: порівняльний аналіз практики Словаччини, Польщі та Німеччини

Abstract

Актуальність статті зумовлена безпрецедентними масштабами вимушеного переміщення громадян України до країн Європейського Союзу внаслідок збройної агресії Російської Федерації та нагальною потребою в ефективному правовому реагуванні з боку приймаючих держав. У статті проаналізовано міжнародно-правові зобов’язання держав-членів ЄС щодо захисту переміщених осіб з України та досліджено особливості імплементації механізму тимчасового захисту на прикладі Словаччини, Польщі та Німеччини. Реакція Європейського Союзу у вигляді активізації Директиви 2001/55/ЄС про тимчасовий захист стала першим випадком її застосування за понад 20 років існування. Польща, Словаччина та Німеччина — країни, які прийняли найбільшу кількість українських переселенців, — розробили власні правові моделі реалізації тимчасового захисту, що суттєво відрізняються між собою за обсягом прав, процедурними аспектами та рівнем соціальних гарантій. Особлива увага приділена національним підходам до забезпечення права на проживання, доступу до медичних послуг, освіти та працевлаштування. Визначено основні правові та практичні виклики, з якими стикаються особи під тимчасовим захистом, а також запропоновано напрями вдосконалення існуючих механізмів захисту, гарантування прав людини та сприяння соціальній й економічній інтеграції переміщених осіб.

У зв’язку з продовженням бойових дій та невизначеністю строків повернення до України значної частини переміщених осіб, порівняльний аналіз правових механізмів захисту у згаданих країнах набуває особливої ваги для розуміння ефективності заходів ЄС у сфері прав людини, міграційної політики та адаптації вразливих категорій населення. Таке дослідження є цінним не лише для правознавців, а й для органів влади, міжнародних організацій та самих переміщених осіб.