Міжнародно-правові механізми контролю за виконанням обов’язків держав щодо забезпечення права на охорону здоров’я

Abstract

У статті визначено систему міжнародного контролю за виконанням обов’язків держав по забезпеченню права на охорону здоров’я, яка є складною, поліцентричною та функціонально диференційованою мережею без єдиного ієрархічного центру. Встановлено підсистеми досліджуваної системи міжнародного контролю. Аргументовано важливу роль недержавних акторів у досліджуваних механізмах.

Особлива увага у статті приділена основним проблемам міжнародно-правових механізмів контролю за виконанням обов’язків держав по забезпеченню права на охорону здоров’я. Зазначено, що першою проблемою є інституційна розпорошеність, нормативна фрагментація, відсутність чіткої координації між органами системи ООН та ВООЗ. Другою фундаментальною проблемою є «парадокс юридичної сили»: більшість актів контрольних органів (заключні зауваження, рекомендації УПО, доповіді) мають рекомендаційний, а не юридично обов’язковий характер. Третя проблема полягає в асиметрії інформаційних потоків – надмірній залежності від самозвітування держав, що створює ризик надання неповної або викривленої інформації. Зазначається, що вирішення виявлених проблем вимагає комплексного підходу, який, зважаючи на обмежені можливості впливу окремої держави на глобальні процеси, має зосереджуватися насамперед на вдосконаленні національних механізмів імплементації міжнародних стандартів.

У статті сформульовано пропозиції, які стосуються удосконалення міжнародно-правових механізмів контролю за виконанням обов’язків держав по забезпеченню права на охорону здоров’я. По-перше, пропонується створення Національного механізму звітності та імплементації у сфері прав людини. По-друге, нагальною є потреба у прискоренні розробки та ухваленні Медичного кодексу України, який має стати інструментом системної імплементації міжнародних стандартів у національне правове поле.