Проблема балансу між забезпеченням національної безпеки та дотриманням основоположних прав і свобод
DOI:
https://doi.org/10.34079/2518-1319-2025-15-30-117-125Abstract
У статті проаналізовано проблему пошуку справедливого та розумного балансу між забезпеченням національної безпеки та дотриманням основоположних прав і свобод людини і громадянина. Зазначається, що будь-які обмеження прав людини в інтересах національної безпеки мають бути встановлені законом, переслідувати законну мету та бути суворо пропорційними до наявної загрози. Окрему увагу приділено встановленню сутності терміну «баланс».
Забезпечення національної безпеки навіть в умовах повномасштабного вторгнення росії в Україну не повинно призводити до ігнорування основоположних прав та свобод. Завдання держави полягає в тому, щоб знайти розумний та пропорційний баланс, при якому заходи безпеки застосовуються з мінімально можливим обмеженням прав і свобод та з дотриманням всіх правових процедур і під судовим контролем.
У статті зазначається, що ідеологічним підґрунтям правової політики у цій сфері є сукупність правових цінностей, що домінують у державі та суспільстві на конкретному історичному етапі розвитку. Цілком очевидно, що надмірні обмеження прав і свобод людини можуть підірвати легітимність та стабільність держави. Важливу роль в такій ситуації відіграють суди, Уповноважений Верховної Ради України з прав людини, правозахисні організації тощо, які можуть та вправі контролювати дії держави, її правоохоронних органів та забезпечувати дотримання розумного і справедливого балансу між забезпеченням національної безпеки та дотриманням основоположних прав і свобод людини. Слід врахувати наявність відповідних законодавчих гарантій недопустимості різноманітних зловживань при обмеженні прав і свобод людини в інтересах національної безпеки. Зроблено висновок про те, що визначення розумного і справедливого балансу між забезпеченням національної безпеки та основоположних прав і свобод людини і громадянина потребує більш детального законодавчого врегулювання цієї проблеми та постійного контролю судів та інститутів громадянського суспільства.
