Розвідувальна діяльність правоохоронних інституцій України у системі забезпечення національної безпеки: сучасний науковий дискурс

Abstract

У статті досліджуються питання сучасного стану наукового розроблення проблем розвідувальної діяльності правоохоронних інституцій України та ролі у системі забезпечення національної безпеки держави. Зазначається, що в Україні на стратегічному рівні передбачена поетапна трансформація оперативно-розшукової діяльності у кримінальну розвідку, що, фактично, означає формування нової для вітчизняної науки і практики цілісної, системної та не суперечливої концепції, яка має стати основою для становлення теорії кримінальної розвідки. Наголошується, що у наукових працях вітчизняних вчених кримінальна розвідка розглядається як: функціональна спеціалізація окремих оперативних підрозділів Національної поліції України; аналітико-прогностичний напрям діяльності правоохоронних інституцій; складова оперативно-розшукової діяльності; штучне об’єднання кримінального процесу з оперативно-розшуковою діяльністю. При цьому, погляди вітчизняних науковців на перспективи формування та становлення кримінальної розвідки в Україні поляризуються від підтримки та теоретико-методологічного обґрунтування до категоричного несприйняття та критики. Доведено, що кримінальна розвідка, як сучасна форма реалізації правоохоронної функції держави комплексного (ре- і проактивного) характеру, являє собою синергетичне об’єднання теоретико-праксеологічного надбання та досвіду оперативно-розшукової діяльності з новітніми інструментами, такими, як кримінальний аналіз (тактичний, операційний, стратегічний) та стратегічне прогнозування (предикатна аналітика). При цьому, кримінальна розвідка реалізується шляхом здійснення аналітичної діяльності, кримінально-розвідувальних заходів та негласного співробітництва. Визначено основні напрями подальших теоретико-праксеологічних досліджень, що сприятиме забезпеченню розроблення концептуальних засад становлення кримінальної розвідки в Україні.